Я погана мама? За яку поведінку з дитиною жінкам не варто собі докоряти

За словами психологів, все що потрібно нашим дітям - щоб ми були поруч, давали їм необхідну підтримку, заохочували їхню незалежність і робили все, щоб вони були щасливі.

І варто пам'ятати, що у вихованні робити щасливою - це не означає давати все, що забажає. А давати саме те, що дійсно потрібно у кожній конкретній ситуації або моменті.

Інколи нам доводиться казати категоричне "ні", інколи встановлювати суворі кордони. Звісно, такі кроки дитини можуть не сподобатися дитині, і побачивши сльози, вам стає шкода своє сонечко, виникає почуття провини та докори, що ви погана мама чи тато. Насправді вас не робить поганими батьками.

Не звертати увагу на істерику

Кожна дитина досягає віку, коли починає маніпулювати, щось вимагати, інколи неможливого та забороненого. Наприклад, погратися вашим телефоном або робочим планшетом, таку саму іграшку, як в іншої дитини, певну страву на вечерю.

Вам доводиться казати "ні" у таких ситуаціях і дитина у відповідь реагує емоційно, починає кричати, плакати, лягає на підлогу, навіть намагається вас вдарити.

І ви не погана мама, якщо ігноруєте таку поведінку. Насправді це найкраща реакція, яка може бути. Якщо ви почнете догоджати дитині кожного разу після істерики, вона швидко зрозуміє, що таким способом можна досягнути чого завгодно.

Істерика - це спосіб дитячого шантажу та маніпуляцій, особливо у людних місцях, наприклад в магазині. Тому не піддавайтеся і не вважайте себе поганими батьками за ігнорування такої поведінки.

Не допомагати зі складними завданнями

Дитина з раннього віку має навчитися самостійно вирішувати прості завдання, з якими вона зіштовхується щодня. Якщо вона не буде отримувати маленькі перемоги та вчитися долати перешкоди, то у більш зрілому віці є ризик отримати людину, яка не зможе за себе самостійно відповідати.

Тому не карайте себе за те, що ви відмовилися в 1000 раз зав'язати шнурки або не погодилися розв'язати завдання з математики. Ви не погана мама, ви мама, яка заохочує свою дитину бути самостійною та вчить відповідати за свої вчинки. Малюк, звісно, буде протестувати й навіть плакати, благати про допомогу: "у мене не вийде, я не знаю, я не вмію, я все зіпсую…"

Повірте, кінець світу не настане, якщо ліжко спочатку буде застелене погано, в домашньому завданні буде помилка, шнурки будуть розв'язуватися. Важливо те, що дитина завтра або наступного разу буде намагатися зробити краще все сам, і без сторонньої допомоги.

Якщо мама каже тверде "ні"

Дитячі психологи кажуть, що приблизно з 8 років у дітей починається той критичний вік, коли вони вже хочуть приймати власні рішення і навіть починають сперечатися з вами. У цей період у них з'являються основи розуміння таких складних понять, як справедливість, мораль та повага.

Саме тому батьки мають докласти всіх зусиль, щоб спрямовувати їх відповідним чином. Діти потребують нашої любові, підтримки та того, щоб ми щодня задавали їм потрібний напрямок для розвитку.

Інколи доводиться казати "ні" частіше, ніж нам би хотілося. Але це не означає, що ви погана мама або тато. Ви встановлюєте кордони, щоб дати дитині зрозуміти, що допустимо, а що ні, і якої поведінки ви очікуєте.

Якщо сьогодні ви заборонили грати за комп'ютером, поки не зроблено домашнє завдання, то це правило має виконуватися щодня. Якщо правила постійно порушувати та дозволяти сьогодні те, що було заборонено вчора - діти перестають розуміти, що та як виконувати потрібно правильно.

Не бійтеся казати "ні", коли це необхідно. Навіть, якщо доведеться повторювати це часто. Але завжди намагайтеся пояснити дитині, чому саме ви забороняєте це робити, щоб вони краще розуміли.

"Тобі сьогодні не можна йти грати на вулицю з дітьми, бо ти не зробив домашнє завдання", "Ти не можеш сам гуляти за межами двору, бо ти ще маленький", "Тобі не можна цей десерт, бо у тебе почнеться алергія і ти будеш погано почуватися".

Ви не можете постійно бути поруч

І це питання хвилює дуже багато батьків. Звичайно, вам би хотілося бути поруч з дитиною 24/7, але вам потрібно ходити на роботу і підлаштовуватися під розклад дитини, щоб встигнути забрати її з гуртка або школи та разом повечеряти.

Не хвилюйтеся, що ви станете поганою мамою тільки через те, що не можете бути зі своїми дітьми кожну секунду. Набагато важливіше, щоб кожна ваша хвилина поруч з дитиною була наповнена теплом, співучастю, турботою, теплом та любов'ю.

Відповідайте на питання дітей, приділяйте їм увагу, коли ви вдома. Зробіть, щоб цей час був цінним для вас обох. Діти мають розуміти, що у всіх є свої обов'язки: ви працюєте, а вони ходять у дитсадок або до школи.

24 години на добу бути разом нелегко, але це насправді й не потрібно. Діти мають дорослішати, вміти самостійно справлятися. Але вони мають знати, що коли вони вас потребують - ви будете поруч завжди.