Пішов зі школи на війну заради сім'ї та учнів: як учитель став стрілком-санітаром ЗСУ (відео)

Олександр працював у школі вчителем фізкультури 12 років. У перший день великого вторгнення російських загарбників 24 лютого почув, як ворожі літаки літали над його містом, вели обстріл.

Багато знайомих вчителя відразу вступили до лав українського війська, а сам Олександр активно займався волонтерством - зібрав кошти на покупку тепловізора для військових, на GPS-навігатор для бійців ССО.

Після побаченого, що російські війська скоїли під Києвом - у Бучі, Ірпені та Гостомелі, без вагань вирушив до армії, підписав контракт із ЗСУ.

"Він казав, що я боюсь, що прийдуть сюди. Каже: "Я там надивився всього про ті жахи, які були там, і я боюсь, що вони прийдуть сюди. Краще я піду захищати свою сім’ю там, на фронті, зі зброєю в руках"", - розповіла дружина Олександра Катерина.

Чоловік після навчань у складі одного з підрозділів потрапив до Мар'їнки Донецької області.

"Найскладніше було налаштувати себе поїхати на "нуль". Це було найважче, мабуть", - згадує він і додає, що потім став звикати до ситуації на передовій.

Також Олександр розповів, що загарбники тоді вели шквальні обстріли з усіх видів озброєння.

"Росіяни гатили з усього. Я не знаю, звідки у них такий запас зброї та озброєння. У самому населеному пункті знаходилися, і там велися бойові дії. У підрозділі я був медиком, стрілком-санітаром. Я виконував завдання і стрілецькі, і, слава Богу, не знадобилася моя допомога як медика, але мені трішки "прилетіло"", - каже боєць.

Так, перебуваючи на пункті спостереження, він почув звук пролітаючого ворожого літака.

"А потім - падіння (снаряда). Я зреагував, кажу хлопцям - швидко в укриття, це був підвал. Ми встигли забігти, а я був останнім, і отримав поранення у вигляді контузії, закритої черепно-мозкової травми, і трохи в спину", - згадує Олександр.

Його учні зі школи пишуть своєму вчителю листи, які дуже зігрівають бійця.

"Він зараз разом з іншими воїнами стоїть на захисті нашої держави, захищає нашу землю від ворогів. Я навіть не уявляла, що він туди пішов. Я пишаюся ним", - розповідає учениця Олександра Єлизавета Вербицька.

Чоловік зазначає, що після перемоги та закінчення війни планує повернутися до школи до улюбленої роботи, і дуже скучив за своїми учнями.

За словами Олександра, після участі у бойових діях він дуже змінився, почав ще більше цінувати життя. Вчитель-воїн сподівається, що держава надалі лише міцнітиме. Він упевнений також, що це залежить від освіти.

Відео: вчитель фізкультури в школі пішов до війська захищати Україну від російських окупантів