На початку повномасштабної війни художниця з Києва Олександра Маковій дуже хвилювалася за долю своєї дитини. Якщо маленька Віра загубиться, якщо їх розділять, якщо щось трапиться з мамою - як їй допоможуть? І жінка "підписала" доньку. Фото Віри з номерами телефонів та іменем на спині облетіло світ.
Свою історію жінка розповіла музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.
У перший місяць Олександра не оновлювала соцмережі. Поставила чорний квадрат, щоб відмежувати життя, яке було до війни. А потім почала публікувати - як щоденник. На одній зі світлин і була Вірина спина.
"Моя тривожність зростала, і я навіть думала, чому я їй татуювання не зробила... Це найбільший жах був. Коли фото стало вірусним, в мене пройшов страх, що Віра не знатиме, хто вона. Тепер це знає весь світ", - каже жінка.
Спочатку фото стало вірусним в українському просторі, а потім за кордоном у ЗМІ.
"Я розуміла, що це шанс поговорити про нашу ситуацію, і давала інтерв'ю іножурналістам. Майже всі європейські країни, а також Колумбія, Бразилія, Австралія і Північна Америка і Японія. Я намагалася пояснювати, що в нас коїться. Ми говоримо про те, що я підписала дитину, але я в безпеці. А є інші люди - в черзі у фільтраційні табори, от зараз, поки ми з вами говоримо", - згадує мама Віри.
Це було важко морально, але родина виїхала за кордон. Олександра зізнається: порівняно з іншими людьми, їм комфортно. На думку мами, Віра не відчуває, не усвідомлює, що війна.
"Вона знає, що вона з України, вона співає пісні, говорить "Слава Україні", тільки бачить прапор. Я не впевнена, що вона памятає добре, як ми виїжджали. Думаю, що у Віри немає цієї травми. А коли я підписувала, я не знала, чи виїдемо ми з Києва взагалі", - зізнається Олександра.
Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі музею https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії (800) 509 001.