Нарцисичні люди стають такими через виховання, яке закладається у сім'ї. Батьки можуть мати тільки благі наміри і щиро вірити, що все роблять правильно, але насправді несвідомо психологічно травмують дитину, яка в дорослому віці не буде здатна впоратись із критикою у свою сторону.
Про це розповіла психолог Анна Груба в Instagram.
"Тема нарцисизму така шаблонна, викривлена і часом виглядає як яскравий стікер "ну ясно, одним словом нарцис". Забравши стікер, ти бачиш емоційно-вразливу людину, яка так прагне отримати любов та прийняття. Спектр нарцисизму - багатий, він перфоровано-паталогічного до нарцисичного типу особистості. Формуванню цього сприяє багато факторів. Основний і базовий - сім’я", - пояснює експерт.
Дитина з нарцисичної сім'ї думає, що вимоги батьків до неї завищені, що вона має виправдовувати усі очікування, які на неї покладають, і має бути найкращою у всьому.
"Підсвідомо для батьків у такій сім'ї дитина є загрозою, адже вона може зробити щось таке, що похитне уявлення про сім'ю у їхньому важливому мікро-соціумі. Для них дуже важлива зовнішня оцінка - виглядати так, щоб ніхто ніколи не сказав, що їм щось бракує", - додає Груба.
Часто роль ідеального наставника може мати один із батьків, і тоді формується такий собі тандем "співзалежного життя", де дитина робить батьків щасливим, значить і має старатися більше. Зусилля для створення цього "фасаду" сім'ї такі великі, що дитина може відмовитись від реальних почуттів та потреб.
"Давайте розберемось, що відбувається з почуттями дитини, яка зростає у нарцисичній сім’ї. Для того, аби відчувати себе потрібною та любимою, дитина демонструє батькам (або одному з них) таку поведінку, яка є "окей" для них та отримує схвальний відгук", - пояснює експерт.
У відповідь на таку поведінку, батьки (або один з них) кажуть: "ти найкращий", "ти - моя гордість", "саме ти це зміг зробити - швидше, краще".
"Тобто від поведінки "не ок" треба відмовитись, бо це протилежний шлях отримання любові та прийняття. А що це за поведінка "не ок" - це та, в результаті якої дитина отримує покарання (це не завжди фізичне), холод, мовчання, розчарування в очах батьків і слова "мені за тебе соромно", - пояснює Анна.
У результаті відбувається розщеплення - дитина може почувати себе або супер-прекрасно (задовільнивши потребу батьків) або нестерпно-жахливо (за мене тобі соромно = я не виправдала твоїх сподівань).
"Зустрічаючись зі своїми емоційними реакціями, діти не знають, нормально це чи ненормально і що тепер з цим робити. Якщо дорослий поруч не готовий пояснювати, втішати, регулювати, називати все своїми іменами - то емоції стають лякаючими і психіка прагне їх придушити в секунду їхнього народження", - зазначає психолог.
Саме проявлення паталогічного сорому, де замість підтримки і пошуку рішень, це відчуття посилюється і підкреслюється дорослим – грає одну з ключових ролей у формуванні нарцисичної палітри особистості.
Раніше ми розповідали про те, чому шкільні відмінники стають двієчниками у житті.
Читайте також про те, чому деякі люди не можуть жити тут і зараз.