У Швейцарії освітній процес помітно відрізняється від української практики. Однією із яскравих ілюстрацій такої різниці можна назвати проведення батьківських зборів у школах цієї федеративної республіки в Європі.
Українські сім'ї, які були змушені через вторгнення РФ виїхати з рідної країни та знайшли у Швейцарії тимчасовий прихисток, розповідають про навчання своїх дітей у місцевих школах та їх особливості.
Деталями поділилася Наталія Дехтієвська з Житомира у своєму Facebook.
Завідувачка інформаційно-комунікаційного відділу у Житомирському обласному Центрі дитячої та юнацької творчості разом із дітьми зараз проживає в одному з міст Швейцарії. Її син із донькою ходять навчатися в одну школу.
Якось пані Наталія знайшла лист зі школи у своїй поштовій скриньці - її разом із дітьми офіційно викликали у призначений день та час "для важливого спілкування". Візит мав відбутися за три тижні.
Українка спочатку подумала, що щось сталося, можливо, причиною є якийсь вчинок її дітей. І ось, дочекавшись вказаної дати, вони разом вирушили до школи.
"Заходимо у клас, там сидить вчителька та перекладач. Я досі нічого не розумію, вчителька просить мою доньку піти в інший клас, а я залишаюся з сином, який, між іншим, вже мав перелякані великі очі, вчителькою та перекладачем. Навіщо перекладач? Я й так все розумію, але - такі правила", - пише жінка.
Вчителька розклала на столі деякі картки з картинками та твердженнями, після чого пояснила, що це батьківські збори, і така практика спілкування є системною у школах Швейцарії.
"Фух, я перевела подих, очі мого сина зменшилися. Отож за правилами батьки на батьківських зборах лише спостерігачі розмови учня та вчительки. Спочатку дитина сама себе оцінює, ставить свої досягнення на певних рівнях, потім вчителька каже свою думку, аргументує", - описує пані Наталя.
Спілкування між учителем та учнем відбувається німецькою, перекладач синхронно перекладав тільки для неї.
"Поспілкувавшись, вчитель та учень досягають домовленостей покращити навчання/концентрацію/мотивацію…, підписують контракт із майбутніми зобов'язаннями школяра та запитують у батьків, які у них є питання/побажання..." - розповіла Дехтієвська.
Аналогічна форма спілкування відбулася з її дочкою. Українка зазначає, що жодних загальних батьківських зборів, обговорення дітей та їх проблем чи успіхів взагалі - немає, а також "ніяких розмов про нові штори чи закупівлі нових книг/зошитів".
"Доволі цікавий досвід, як на мене. А щодо листів - то тут присутня традиція листування, традиція паперової пошти", - описує вона.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, скільки українських біженців заробляють у Швейцарії.
А також перед цим писали, як українка влаштувалася працювати до школи у Британії.