Історія неодноразово демонструвала, що Росія - це ракова пухлина на планеті Земля, яке не приносить нічого корисного, лише руйнування та смерть.
Починаючи з 14 століття, Росія безперестанку з кимось воює. При цьому вона відверто спотворює перебіг подій, намагаючись вийти сухою із води, або ж одягає образ доблесного героя, який наведе лад і прожене негідників на чужій території.
У 1992 році в Абхазії на території Грузії розгорівся збройний конфлікт, який, звісно, підтримала Росія. І коли грузинські біженці рятувалися та застрягли в горах, допомогу їм надала лише Україна.
РБК-Україна (проєкт Styler) розповідає, як Збройні Сили України врятували понад 7 000 грузинських біженців після нападу Росії.
Під час написання матеріалу використовувалися джерела: Вікіпедія, заяви грузинських чиновників, фільм "Миротворці. У горах Сванетії", коментарі історика ГО "Літопис Незламності" Івана Бездудного.
За словами історика ГО "Літопис Незламності" Івана Бездудного, до 19 століття Абхазія була окремим державним утворенням, власне, абхазів. Важливо зазначити, що це відмінна від грузинів національна група. Проте знову втрутилася Росія.
"На початку 19 століття Абхазію включили до складу Російської імперії, яка сприяла заселенню краю різними народами, передусім грузинами. Під кінець 19 століття хоча б якусь самостійність Абхазії ліквідували", - пояснює експерт.
До 1931 року ця територія існувала як окрема радянська соціалістична республіка, а потім її включили до складу Грузинської РСР на правах обмеженої автономії.
Територія Абхазії на Google Maps (скриншот)
У кінці 1980-х років грузини почали вимагати незалежності від Радянського Союзу. В Абхазії розпочалися протести за відокремлення від Грузії. Крім того, одне село Абхазії виступило за приєднання до радянської Росії. Це, зокрема, вилилося в розгін демонстрації, яку в історії називають Трагедією 9 квітня.
Тоді, у 1989 році, у Тбілісі прибули підрозділи російської армії для розгону протестантів. У результаті сутичок загинули 19 людей; понад 4 000 отримали поранення від газу й ударів саперними лопатками; постраждали також 37 грузинських міліціонерів.
Ці події прискорили вихід Грузії з СРСР. 9 квітня 1991 року країна стала незалежною.
23 липня 1992 року сепаратистський рух Абхазії проголосив незалежність регіону. За кілька місяців розпочалися збройні сутички з грузинською Нацгвардією. На боці Абхазії стояли також етнічні росіяни, що проживали там.
Росія заявляє, що була тоді нейтральною, проте насправді допомагала абхазькій стороні військовою технікою. Крім того, російські війська брали участь в облозі Сухумі 1993 року. А на боці грузинського уряду виступали українські добровольці з УНА-УНСО.
Зрештою війна завершилася поразкою Грузії. Абхазія стала "незалежною". На її території перебували російські миротворці. У 2008 році Росія вторглася в Грузію відкрито та зайняла всю Абхазію, а ще визнала її "незалежною державою".
Крім Росії, це також зробили Нікарагуа, Венесуела, Науру та Сирія.
Як пояснює Іван Бездудний, для РФ було вигідно підтримувати внутрішні конфлікти країн, які раніше входили до складу СРСР, оскільки вона все ще прагнула зберігати там свій вплив.
"Ніщо так не ослаблює держави, як перманентні війни. Російські миротворці, які перебували в Кавказькому регіоні, не сприяли врегулювання. Вони лише підтримували ці війни якомога довше", - розповідає історик.
Таким чином підтримка абхазів з боку Росії лише послаблювала грузинський національно-визвольний рух. Оскільки він загрожував стати провідним на Кавказі, це завадило б РФ зберегти свій вплив.
Після завершення війни в Абхазії в регіоні розпочалися етнічні чистки грузинів. Саме через це люди почали масово тікати, щоби врятувати свої життя. Через гірські перевали вони перебиралися до Грузії.
Проте план втечі став дедалі складнішим через мародерів і погодні умови. Раптово настало похолодання, і грузинські біженці застрягли в горах на висоті 300 метрів без теплих речей, їжі та води.
Грузія намагалася врятувати власних громадян, проте всіх вивезти не вдалося. Тому уряд звернувся до колег в інших країнах. Проте зголосилася допомогти лише Україна.
Українські рятувальники витягають грузинів, які застрягли в горах Сванетії (фото: Вікіпедія)
Загалом до команди порятунку увійшов 131 військовий ЗСУ. З техніки залучили:
8 жовтня 1993 року військово-повітряні сили України прибули в Грузію, щоб оцінити масштаб проблеми та скільки ресурсів потрібно залучити. Цією групою керував генерал-майор Юрій Петров.
Уже за два дні гвинтокрили розпочали евакуацію біженців з гірських перевалів. При цьому на місці могли надавати медичну допомогу, щоб урятувати якомога більше людей.
За перший день українські рятувальники евакуювали 570 осіб, за другий - 2 162.
Загалом операція тривала п'ять днів. З землі українські гелікоптери часто обстрілювали.
"Тоді ніхто не думав про відпочинок і всі розуміли, що необхідно врятувати людей, які знаходилися в горах у вкрай важких умовах. Ми вставали о 4:00 ранку, починали літати в 5-6 годин. Поверталися на 40-50 хвилин для дозаправлення й знову відлітали. Роботу закінчували пізно", - згадував полковник Валерій Чалий.
Рятувальна операція була непростою через велику кількість людей та обстріли з землі (фото: Вікіпедія)
Часто можливості техніки не дозволяли підійматися у повітря з великою кількістю людей.
"Люди чекали нас, ми піднімали на борт 40 осіб і вже не звертали на це увагу, в той час, як норма становить 24 людини. Були випадки, коли апарат сідав на дві точки, тобто два колеса були на карнизі, а одне залишалося в повітрі. Ми молилися, щоб дотягнути до аеродрому", - розповідав Чалий.
За чотири дні українські вертолітники здійснили 291 виліт, врятували 7 643 людини та доставили 487 тонн гуманітарних вантажів.
26 жовтня 1993 року операція була повністю завершена.
У березні 2023 року в Грузії розпочалися мирні протести через російський закон про "іноагентів". Тоді парламент відхилив закон.
Проте навесні 2024 року протести вибухнули з новою силою. 1 травня 2024 року парламент Грузії знову почав розгляд "закону про іноагентів", проте встиг обговорити лише три статті з 11.
У народі законопроєкт називають російським, оскільки аналогічний запровадив Путін. Таким чином неурядові організації та масмедіа повинні реєструватися як "іноземні агенти", якщо їх фінансують інші країни.
Проте лідер партії "Грузинська мрія" заявив, що в їхньому законі є одна відмінність від російського: термін "іноземний агент" замінять на "організацію, яка проводить інтереси іноземної сили".
14 травня у Грузії проголосували за закон про "іноагентів".
Раніше на фоні цього Міністри закордонних справ 12 країн-членів ЄС наголосили, що уряд Грузії ставить під загрозу європейську інтеграцію всієї країни, а сам закон "є відкатом від демократії та прав людини в Грузії".
Раніше РБК-Україна поспілкувалося з опозиційною депутаткою Хатією Деканоїдзе про те, чого вимагають протестувальники в Грузії та чи можна очікувати зміни влади революційним шляхом.
Читайте також наш аналітичний матеріал про те, чому протестує Тбілісі та до чого це приведе.