Незаконне звільнення та не виплата зарплати: що робити, коли роботодавець порушує закон

Незаконне звільнення

В першу чергу юристи радять звернутися до суду та оскаржити рішення роботодавця про незаконне звільнення. Якщо трудові права працівника порушені, і звільнення є неправомірним, то із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Позивачі до суду про поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Суд переважно приймає рішення про поновлення на роботі одночасно з рішенням про виплату працівникові середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання роботи, що нижче оплачувалася. Але не більше як за один рік.

Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Незаконно звільнений працівник у судовому порядку може вимагати відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

Такий обов’язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо роботодавець затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Поновлення працівника на роботі відбувається з дати звільнення працівника на підставі рішення суду, яким визнано таке звільнення незаконним, а не з дати винесення судом відповідного рішення.

Невиплата зарплати

У разі звільнення працівника роботодавець має оформити відповідний наказ (розпорядження), який повинен містити підстави звільнення з посиланням на пункт і статтю Кодексу законів про працю України, та ознайомити працівника з таким наказом (розпорядженням) під його особистий підпис і видати копію наказу працівникові у день звільнення.

Роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у день звільнення, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за шість місяців.

Отже, у зв’язку з несвоєчасним розрахунком зі звільненим працівником, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вирішення спору з приводу затримки розрахунку при звільненні можливе в позасудовому та судовому порядках.

Працівник має право звернутися з заявою до комісії по трудових спорах (КТС) (у разі її створення) для вирішення спору у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. КТС розглядає спір у присутності працівника протягом 10 днів з дня звернення та приймає рішення, яке підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом.

Сторони можуть оскаржити рішення КТС до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

Якщо такої комісії немає або вона не створена – необхідно звертатися зі скаргою на роботодавця в територіальні відділення Державної служби з питань праці.

Якщо спір не вирішено в досудовому порядку, то працівник має право звернутися до загального місцевого суду з позовною заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні за місцем знаходження підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

За затримку розрахунку при звільненні настає відповідальність - адміністративна, матеріальна та навіть кримінальна. Перші дві караються штрафами, а третя - великим штрафом або виправними роботами чи позбавленням волі - на 2 роки.

Виплати заробітної плати в умовах воєнного стану

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Однак, звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці, не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.

У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.