"Не Лєна і не Свєта": як насправді українською мають звучати жіночі імена
Як правильно мають звучати жіночі імена українською (Колаж РБК-Україна)
В сучасному світі, коли вся Україна масово переходить на рідну мову та починає вивчати правильну вимови тих чи інших слів, ми інколи забуваємо про імена. А вони й досі звучать з присмаком "російськості". Варто українізувати імена, особливо скорочені.
Як правильно будуть звучати імена українською, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на допис філолога Ольги Васильєвої на Facebook.
Так, багато хто думає, що скорочені форми жіночих імен Таня, Ліза, Лєна, Свєта важко українізувати. Але це тільки на перший погляд.
"Якщо Тетяна, чому Таня, а не Теня? Якщо Єлизавета, чому Ліза, а не Лиза? І звідки в іменах Лєна і Свєта взялася літера є? Почнімо з Тетяни. Оскільки це імʼя походить від грецького Татіана, можна як виняток залишити скорочення за цією повною формою: Таня, Тата. А що з Єлизаветою? Фаріон каже, що галичани скорочують це ім'я як Люзя. Але можна скорочувати й Вета. Так називали мою прабабусю Лисавету на Черкащині. Можна Єля, можна Лизя. Цю форму зафіксовано на Слобожанщині", - пише філолог.
Вона додала, що з Оленою все простіше. У повісті Ольги Кобилянської "Царівна" ім'я головної героїні скорочують як Лена, а не Лєна. Тому потрібно змінити всього одну букву. Незвично, але правильно: Лена. То саме і з Лєрою - Лера.
"Найскладніше зі Свєтою. Світа? Світла? Лана? У книжці Любомира Белея "Імʼя дитини в українській родині" наведено такі форми: Світланка, Світланочка, Світланонька; Світка; Лана, Ланка, Ланонька, Ланочка, Лануся (у словнику Скрипник і Дзятківської)", - каже Васильєва.
А ще:
Оленка; Оленочка, Оленонька, Ленуся, Оленця; Олеся; Лена, Ленонька, Леночка; Ляля (у словнику Скрипник і Дзятківської є ще Оленцуня і Льоля).
Єліза, Єлька; Ліза, Лізонька, Лізочка. (Де ж галицьке Люзя і слобожанське Лизя?) Любомир Белей, як бачимо, не накладає заборони на Лізу.
Танечка, Таненька; Тася, Тасечка, Тетянка.
А скорочені форми можуть бути такими:
Тася - це і Тетяна, і Таїсія
Яся - це і Яна, і Ярослава
Лана - це і Світлана, і Мілана
Льоля - це й Олена, і Ольга
Люся - це і Людмила, і Олюся, і Валюся (а на Гуцульщині Ольга взагалі Люна)
Леся - це й Олександра, і Лариса, і Ольга, і Олена, і Олеся
Лесь/Лесик - це й Олександр (Сашко), і Олексій (Олешко), і Леонід (Ленько), і Олег (Олько), і власне Олесь
"Це питомі українські, абсолютно органічні для нашої мови скорочення, тому мене дивують такі коментарі: "65 років не знав, що я Лесь або Лесик. Добре, що не лось або песик". А ще в українській мові імена не закінчуються на -аша. Якось мій польський читач написав українською: "Саша - це жінка. Чоловік - Сашко або Олек", - пояснює філологиня.
Наташа - Ната, Наталка, Наталя
Маша - Маруся, Марічка, Марійка
Даша - Дара, Даруся, Дарця
Глаша - Глафа, Глафця
Катюша - Катруся, Катря, Катеринка
Іріша - Іруся, Іринка; Орися, Оринка
Ксюша - Ксеня
"Закінчення -ця у скорочених формах жіночих імен - Ганця, Янця, Дарця, Вірця, Юльця, Ольця, Гальця, Любця тощо - теж суто українське", - пояснює Ольга.
Анюта - Ганнуся, Ганя, Ганця.
Ганна - ім'я єврейського походження (в оригіналі Ḥannāh). У грецьку мову воно зайшло з івриту і стало Анна. Чоловічий варіант єврейського імені - Ханан. Тож українське звучання Ганна найближче до оригіналу, навіщо його уникати й соромитися?
"Саша, Паша та Аркаша… Ваня, Даня і Нафаня… Жіночі закінчення чоловічих імен -я і -аша (Ілля - виняток) є тільки в російській мові. Наприклад, в українській Василь - це не Вася, а Васьо, Васько, Василько. А Василина - Вася. До речі, в українській і жіноче не Саша, а Саня або Санда. Як і Марійка, Дарця та Наталка - не Маша, Даша і Наташа", - підсумувала Васильєва.
Раніше ми писали про те, як красиво звучать назви квітів українською.
А ще розповідали про те, ще мовознавець пояснив, як зросійщення імен впливає на майбутнє дітей.
