Багато військових ЗСУ, які тримали кругову оборону на Авдіївському коксохімі, відходити не хотіли. Але наказ є наказ. Разом з тим нашим захисникам вдалося евакуювати з заводу всіх "двохсотих" та "трьохсотих".
РБК-Україна (проект Styler) з посиланням на сюжет проекту "Український Свідок" розповідає, як наші бійці тримали оборону на Авдіївському коксохімі, як розвивалися події, коли виросла інтенсивність боїв, про "м’ясні штурми" та відхід воїнів з міста.
"Якщо порівнювати з "Азовсталлю", то коксохім у рази менший. Але як фортецю його використовувати можна", - розповідає командир 26 ОСБ із позивним "Монгол".
За словами "Монгола", інтенсивність наступу на завод зросла у січні: тоді росіяни почали наступ з різних напрямків.
При цьому дронами по заводу майже не працювали - там дуже багато металу, який створює радіоперешкоди.
Коксохім обстрілювали переважно керованими авіабомбами.
"Завод розбирали вщент. Коли прилітає один КАБ, то зі стелі все падає тобі у стаканчик із кавою. А тепер уявіть, що таких КАБів прилітає двадцять, а то й більше", - каже командир роти 47 ОМБр Олексій "Алі".
Під час наступу на завод росіяни застосовували свої традиційні "м’ясні" штурми.
"Багато кинули й багато полягло. Завезли "зеків", навіть без зброї та броні. Багато з них здавались у полон. Були навіть "петухі", як вони самі себе називали. А під кінець у бій йшли і кадрові військові, і контрактники. І теж здавались у полон", - розповідає "Монгол".
Переломний момент в обороні настав, коли росіяни захопили терикон поруч із заводом.
"Найважче - це виходити, залишати свою землю. Якби була можливість стояти до останнього, то ми би стояли", - каже "Монгол".
А "Алі" додає, що деякі хлопці не хотіли виходити із заводу.
"Але було відповідне рішення для збереження особового складу. Є наказ зайти і є наказ вийти. Дали наказ - ми відійшли", - додав військовий.
Читайте також про те, що військовий розповів, як пережив 610 днів у російському полоні.
Переглядайте також фото, як зараз виглядає Авдіївка.