Цього року в медіа було багато гучних згадок про Національний музей Голодомору-геноциду, що знаходиться неподалік від Києво-Печерської Лаври. Він будується навіть під час війни. Будівельні крани на майданчику зупинились лише в перші місяці повномасштабного вторгнення. І киянам, і гостям столиці цікаво: що ж буде на цьому місці.
РБК-Україна (проект Styler) дізналося у головного архітектора проєкту Андрія Миргородського, що ж саме наразі добудовують на дорогоцінних (в усіх сенсах) схилах Дніпра, що з фінансуванням, як вдалось домовитись про масштабне будівництво фактично на території пильнованого ЮНЕСКО об'єкту і чи не планують потім закрити цю частину парку для громадян.
У 2007-2009 роках була побудована підземна меморіальна зала, і першу чергу будівництва ми завершили скульптурою дівчинки і "свічкою" в пам'ять про загиблих під час Голодомору.
Правда про Голодомор довгі роки була прихована. Її зберігали у секретних архівах. І для мене дуже важливою була аналогія цієї свічки з паростком правди, який пробиває асфальт, що приховав цю правду. Але вона рано чи пізно виходить назовні. Так і наша "свічка" знаходиться назовні поруч із підземною залою.
Від свічки йде прохід крізь будівлю аж до Дніпра - це так звана лінія життя України. І наша головна ідея: Україна йде крізь усі свої трагедії - війни, голодомори, геноцид - і проходить крізь них. Це країна, яка рухається вперед, не дивлячись на те, що з нею відбуваються жахливі трагедії, вона збирається в кулак, йде вперед, розвивається і виходить на оглядовий майданчик, з якого видно лівобережжя Києва - де новобудови, де кипить життя.
Ще під час розбудови першої лінії проєкту була закладена можливість будівництва другої черги музею. Але лише у 2019 році було прийнято рішення про продовження будівництва, і ми почали рухатись далі.
Музей Голодомору в Києві (фото: Національний Музей Голодомору-Геноциду)
Говорять, що фінансування призупинене. Це не зовсім так. Цього року були виділені кошти на будівництво. У 2024 році Канада дає достатньо серйозні кошти на Музей.
Історія із зупинкою фінансування більше схожа на російське ІПСО. Тому що як би не було складно в країні під час війни, від добудови Музею геноциду не можна відмовлятись. Як не можна було залишати герб на щиті Батьківщини-матері. Це речі, які були б ідеологічним програшем України. А от Путін дійсно радів би, якби ми перестали будувати цей музей, який йому як кістка у горлі.
Я з гордістю можу сказати, що це перший проєкт України у буферній зоні пам'ятки ЮНЕСКО, який був погоджений у Парижі. І ми маємо лист від ЮНЕСКО, який дозволяє нам це будівництво.
Чим викликано таке лояльне ставлення з боку ЮНЕСКО до даного проєкту? Я поясняю це швидше не тим, що це знаковий проєкт для України про її втрати, а тим, що цей об'єкт буде прихований під зеленою “природною” покрівлею, і візуально ніяк не вплине на силует Печерських пагорбів. Так, нам довелось внести деякі зміни у наш проєкт, але ми змогли отримати згоду.
Спочатку була ідея зробити рельєф, який би в ідеалі відповідав природному. Але із зеленою покрівлею це було б дуже дорогою справою. Тож змушені були працювати лише з пласкими рішеннями. Але уся ідея та суть збережена: назовні інженерних систем не існує, все приховано і максимально природно.
І це буде найбільша в Європі похила крівля, вкрита натуральною рослинністю. З неба, якщо знімати з дронів, цей об'єкт буде видно, але для людей, які дивляться на правобережну частину міста з будь-якої будівлі чи оглядового майданчика на лівому березі, не буде помітно втручань. Цього ми й добивались.
Архітектор розповів про Музей Голодомору в Києві (фото: Національний Музей Голодомору-геноциду)
Рельєф дуже складний, високі сходинки, але ми знайшли рішення - зробили похили ліфт, який буде возити людей з першої лінії Музею на другу. Це перший в Україні похилий ліфт. Він побудований і вже працює.
Готуємось до посіву зелених насаджень на покрівлю Музею. Вже насипали субстрат, в який вони будуть висаджуватись.
Наш проєкт унікальний ще й тим, що у нього два рівноцінних входи - згори, зі сторони Свічки пам'яті, та знизу, зі сторони парковки.
Її ми вже теж побудували, вона досить велика і може вмістити 17 автобусів. Також майже готовий міст, що веде від паркування до музею. Саму будівлю ми завершили у цеглі та бетоні і розпочинаємо скління.
Половина мосту над проїжджою частиною з іншої сторони будівлі - це звичайний автомобільний міст із металевою огорожею, а далі я цей міст перетворив на алею: металева огорожа залишається, але вона буде прихована за кущами самшиту. Вони ще не висаджені.
Зазначу, що І покрівля, і цей міст робляться за технологією німецької компанії, яка має 90- річний досвід роботи із зеленими покрівлями.
Як зі сторони свічки, з іншої сторони музею також будуть стояти два янголи, що ведуть до будівлі. Таке обрамлення свідчить про те, що ви знаходитесь в меморіальному комплексі, воно створює певну атмосферу.
Ось так виглядатиме Національний музей Голодомору-геноциду (фото: РБК-Україна)
Будівля достатньо велика - 14 тисяч квадратних метрів. Це чотири поверхи, на яких розташовані декілька виставкових залів, конференцзали, архіви, майстерні, освітні приміщення. Це цілий історичний, науково-методичний комплекс. Він включає і спеціальне приміщення для конгресів - таке завдання ставили нам Міністерством культури та інформаційної політики України.
Перший зверху поверх - це вхідна група. Другий - основний, де розташовуватиметься зала із постійною великою експозицією. Під нею знаходиться поверх, який має окремий вхід. Це зроблено так, що він може коннектитись із другим, а може бути зачинений для окремих заходів. Там, щоправда, теж є зала, де можна проводити пов'язані з тематикою музею виставки. Також там є свої зали, гардеробні, туалети тощо. І нижній - це технічний поверх, де знаходиться дуже багато всього необхідного для функціонування музею.
У нас під будівлею є місце, яке ми назвали "звалище історії". Сюди плануємо звозити усілякий радянський мотлох, знаки та символи - герби, пам'ятники леніним, дзержинським, написи типу "слава КПСС", всю цю мішуру. Важливо показати, що Україна від цього позбавилась, викинула все це на смітник.
Все буде пофарбовано у колір іржі, підсвічено теплим таким кольором, щоб це була інсталяція, а не просто смітник радянського непотребу. Нам важливо не забути, нам важливо не користуватися цим спадком, але пам'ятати нашу трагедію. Наша пам'ять не повинна бути короткою, потрібно іноді до цього повертатись.
З МКіП ми цей проєкт погодили, але до його реалізації поки що руки не дійшли.
Архітектор розповів про Музей Голодомору в Києві (фото: Національний Музей Голодомору-геноциду)
Я розумію, чому виникає питання, чи буде відкрита ця зона для прогулянок з домашніми тваринами. Тут зранку до вечора гуляють люди з песиками. Ми не передбачаємо ніяких обмежень для них. Я маю лише надію, що ці тваринки не будуть заважати відвідувачам Музею. Але це питання про обмеження більше не до мене, а до міської адміністрації.
Ще одне питання - мами з візочками. Вони з дітьми зможуть користуватись ліфтом. Ми домовились, що ліфти мають працювати в робочий час на мешканців міста незалежно від того, відчинений музей, чи ні.
Музей Голодомору рішенням Кабміну був перейменований у "Музей голодомору та геноциду". Я дуже сподіваюсь, що у кінцевому проєкті Музею ми побачимо зали, пов'язані з трагедією, яка сьогодні відбувається в Україні. Які розкажуть історію цієї війни. І ця робота ще попереду.
Також читайте наше інтерв'ю з психіатром Борисом Михайловим про ігнорування сирен, депресію та інші важливі теми сьогодення.