Найбільша поразка Росії в XIX столітті. Як відбувалася Кримська війна та яку роль відіграли українці

Як розгорталися події

У XIX столітті керівна гілка держави-терористки все так само дотримувалася ідеології загарбництва та ідеї панславізму, тобто об'єднання всіх слов'янських народів. Попри те, що панславізм існував і в національних ідеях інших держав, Росія виражала його найбільш агресивно.

Історик Іван Бездудний пояснює, що так відбулося через "завищену самооцінку" імперців.

"Російський народ нібито найкращий. Російський народ якнайкраще зберіг свою духовність, чистоту, і відповідно це була так звана цивілізаційна місія Росії звільняти та захищати слов'янські народи", - каже історик.

З іншого боку поставала досить потужна рушійна сила - віра.

За 20 років до Кримської війни в Росії з'являється "концепція держави". Було проголошено, що вона буде існувати поки в ній є самодержав'я, народність і православ'я. Таким чином Росія оголосила себе ледь не головним захисником православної віри у світі.

Тодішній цар Російської імперії Микола I (фото: Вікіпедія)

На основі цього Росія виставила ряд претензій до Османської імперії. Вимагаючи контроль над протоками Босфор і Дарданелли та протекторату над 12 мільйонами православних мешканців Османської імперії, Росія спровокувала початок Кримської війни.

Стамбул гарантував російським дипломатам непорушність прав православних на їхній землі, проте імперців це не вдовольнило. 1 червня Петербург офіційно розірвав дипломатичні відносини з Османською імперією.

За наказом Миколи I 21 червня 1853 року російський корпус захопив Молдовське князівство та Волощину - васальні князівства Османської імперії.

Тоді Велика Британія, Французька імперія, Королівство Пруссія та Австрійська імперія прийняли Віденську ноту. Вона закликала султана дотримуватися російських угод, а Миколу I - вивести війська з території Османської імперії.

Проте Микола не пристав на умови, тому Османська імперія оголосила Російській війну.

Хоча війна й має назву Кримська, розгорталася вона не лише на півострові. Бойові дії також охопили райони Подунав'я, гирла Дніпра, Одесу, Балтійське та Біле моря, російсько-османський кордон на Кавказі.

Карта бойових дій під час Кримської війни 1853-1856 років (фото: Вікіпедія)

Спочатку рахунок був на користь Росії. Вона змогла розбити османську ескадру в Чорному морі. Проте вже у січні у війну вступили Велика Британія та Французька імперія, а ще пізніше й Сардинське королівство. Сьогодні це територія Італії.

До слова, Іван Бездудний вважає, що Кримська війна цілком могла б називатися світовою.

"Крим був головним театром бойових дій у цій війні. Але за кількістю залучених сторін це було не просто зіткнення Росії з Османською імперією. За кількістю залучених осіб, за чисельністю армій Кримську війну час від часу називають навіть такою світовою війною 19 століття", - пояснює Бездудний.

Військові сили Росії налічували 889 000 осіб, а противників - майже 583 000. Та попри це наприкінці липня 1854 року союзники змогли вибити Росію з окупованих територій. Тепер постало нове завдання - знищити Чорноморський флот у Севастопольській бухті.

Севастополь був добре укріплений з моря. Тому британо-франко-османська армія вдалася до маневру. Вони висадилися з кораблів у Євпаторії, де не було російського гарнізону, та зайшли до Севастополя суходолом з не захищеного з тилу.

Севастополь опинився в облозі, яка тривала 349 діб. Проте, за словами, Івана Бездудного, облога тривала так довго через прорахунки командування армій союзників, а не здобутки "вєлікой русской армії".

Здача Севастополя означала б для Росії неминучу втрату Криму й перенесення бойових дій углиб імперії. Щоб хоч якось врятувати своє становище, Микола I наказав штурмувати з моря Євпаторію, йти на Севастополь і вдарити ворогові в спину.

Але наступ не вдався, після чого в Миколи I не залишалося жодної надії на перелом у війні.

Провалений штурм Севастополя стався 5 лютого 1855 року, а 18 лютого присоромлений імператор помер від застуди. Хоча існує й версія, що він наказав особистому лікарю принести отруту. Того ж дня на російський трон сів 37-річний син Миколи I - Олександр II.

Подальший спротив імперців не мав сенсу. Тому вони втекли з гучною поразкою: затопили кораблі Чорноморського флоту в бухті й залишили Севастополь. Олександр II попросив супротивників припинити бойові дії й сісти за стіл переговорів.

30 березня 1865 року Росія підписала капітуляцію. У результаті країни-учасниці війни уклали Паризький мирний договір.

Які наслідки для Росії мала Кримська війна, як машина пропаганди розповідала про поразку на болотах та як ця подія відобразилася на українцях - дивіться в новому відео на YouTube-каналі РБК-Україна.