День батька - це особливий час, коли ми згадуємо найтепліші моменти, проведені з нашими татусями. Вони навчають нас життєвим цінностям, підтримують у важкі часи і надихають своїм прикладом.
Найтеплішими спогадами з РБК-Україна (проект Styler) поділились українські зірки.
"Мій тато завжди був для мене прикладом турботи та любові. Він готував мені сніданки, носив мене на плечах, співав колискові на ніч. Коли я хворіла або в мене болів живіт, тато завжди був поруч. Його підтримка допомагала мені почуватися краще як фізично, так і емоційно.
Тато завжди знаходив час, щоб допомогти мені розвивати мої таланти. Він підтримував мої музичні захоплення, слухаючи, як я граю та співаю. Його віра в мене дала мені сили йти вперед і не здаватися, навіть у найважчі моменти. Його підтримка та ніжність супроводжували мене протягом всього життя.
Ці спогади залишаються зі мною назавжди. Я хочу висловити свою глибоку вдячність всім батькам, які дарують своїм дітям любов і турботу. Ви - справжні герої, і ваша любов - це найцінніший дарунок, який можна отримати".
TAYANNA (фото: пресслужба)
"Ви колись жили життя за двох? Звісно ж жили, особливо після повномасштабного вторгнення. Утім я почала жити своє за двох 5 років тому. Саме тоді не стало однієї зі стін, яка ховала нас від світу.
Та стіна - вона не просто стояла. Вона вміла грати на гітарі і підбирати акорди. О… як ми любили його іспанські мелодії. Та стіна вміла готувати найсмачніший червоний суп, знаєте, той кисленький, який тобі дуже заходить після свят. Та стіна на кожне 8 березня готувала нам найсмачнішу картоплю по-французькі. А як вона малювала - всі мої стенгазети були намальовані цією стіною.
Та стіна консервувала мені заправку для борщу, бо розуміла, що необмежено я можу витрачати час тільки на роботу. Та стіна сиділа біля вікна і виглядала мій "велосипед". Так він називав мій smart на двох. Та стіна до останнього не хотіла падати, навіть коли в ній пішли тріщини".
А тепер тими стінами стали ми самі: мама, брат і я.
Катерина Соляр з батьком (фото: пресслужба)
Я ніколи не забуду той день... Коли я напівосиротіла, день, коли я втратила свого захисника і здобула янгола-охоронця, день, після якого я більше ніколи не зможу зателефонувати тобі і вкотре спитати:
- Ти пам‘ятаєш, що я тебе люблю? Ти знаєш, що ти у мене найкращий?...
А у відповідь більше ніколи не пролунає:
- Знаю, зірочко!
Але, незважаючи ні на що, я надзвичайно щаслива, що від першого дня нашого з тобою знайомства я називала тебе батьком, щаслива, бо встигла вибачитись, якщо колись образила, і щаслива, бо зі мною лишаються найкращі спогади... і мрії.
Все життя ми намагались виконувати його бажання, а коли дізнались про діагноз, сили було подвоєно, та все ж... лишилось таки одне, втілити яке у життя було неможливо, від слова зовсім. Він мріяв стрибнути з парашютом. Дуже заздрив нам з братом, коли ми зробили це у 2016...
Тож одного дня ми вирішили повторити наш "подвиг".
Заради його мрії. Заради того, щоб бути ближче до нього. Заради можливості прокричати у небі заповітне: Ти знаєш, що ти у мене найкращий?
І знову уявити у відповідь:
- Знаю, зірочко!
Тож я продовжую жити, але тепер за нас двох. І я не боюсь, бо десь там... на мене... чекатимеш ти. Я надзвичайно за тобою скучила, татусю.
Татусь, який навчив мене тому, що всі ми - різні. Проте в нас є і дещо спільне - люди, без яких нам важко себе уявити, і ті, яких не можемо відпускати".
"Мій тато - неймовірно розумна, ерудована та спокійна людина. Він асоціюється в мене з любов’ю до моря та морського дна, адже він завжди дуже любив і любить пірнати. Все, що було необхідно - це маска, ласти, трубка і перекус після дня плавання - великий кавун, яким ми смакували прямо на пляжі.
Мої дитячі спогади з татом ведуть до Криму, диких пляжів у районі Сімеїзу чи Рибачого та крутий берег Тарханкуту з палаткою. Саме там я навчилася пірнати, на довго затримувати дихання та надихатися красою диких місць. Це мої сакральні спогади з дитинства з татом.
Хто бачив мене і тата знає, що я викопана його копія".
Аніта Луценко з батьком (фото: пресслужба)
"Оскільки ми все наше життя з родиною жили в Одесі, мій батько, як і в більшості сімей нашого регіону, був моряком, а саме - капітаном далекого плавання. Тому все моє дитинство поділилося на два періоди: коли батько вдома і коли він на роботі. Більшість свого часу, по пів року, він працював за кордоном, тому мене більше виховувала мама та бабуся, а коли приїздив батько — це завжди було свято.
Я завжди ставилась до батька з особливим трепетом та повагою, адже для мене він був великим авторитетом. Через те, що я дуже рідко його бачила, я не зовсім розуміла, як з ним поводитись.
Але через роки, я усвідомила, що саме батько заклав мені основу того, яким повинен бути чоловік: сильним, відповідальним, з розумінням того, як треба поважати свою родину, як треба допомагати, брати відповідальність на себе та поводити себе з дітьми.
Я йому дуже вдячна, що маю приклад справжнього батька і зараз ще бачу, який він не менш чудовий дідусь, за те, що він ніколи мені ні в чому не відмовляв, постійно мене балував і я завжди знала і знаю, що мій батько - моя найбільша опора на всі випадки життя".
Ірина Адоніна (фото: пресслужба)
Раніше українські зірки в День батька показали зворушливі сімейні фото.
Також дивіться 7 кращих фільмів до Дня батька, які варто подивитися хоча б раз у житті.