Всесвітній потоп - одна з найвідоміших біблійних історій. Як розповідається у давніх текстах, Бог побачив зло в людях і наслав велику повінь. Оскільки Ной був праведним, Господь наказав йому побудувати ковчег для своєї сім’ї та врятувати по парі усіх звірів.
Але чи справді міг відбутися Всесвітній потоп? Дослідники спробували дати відповідь на це питання з наукової точки зору.
Про це повідомляє Live Science.
"Єдине, що ми точно знаємо з геології, це те, що глобального потопу ніколи не було", - заявив Девід Монтгомері, професор геоморфології Вашингтонського університету в Сіетлі. Геолог досліджує ймовірність Всесвітнього потопу вже не один рік.
"Якщо розглядати це буквально як глобальну повінь, яка охопила найвищі гори світу, то на Землі просто недостатньо води для цього", - говорить дослідник.
Якби "небеса відкрилися" і вся вода в атмосфері зійшла відразу у вигляді дощу, планета була б занурена - але лише на глибину близько 2,5 см, за даними Геологічної служби США.
Якби всі льодовики та крижані покриви світу розтанули, рівень моря піднявся лише б на 60 м.
Крім того, дослідження 2016 року, опубліковане в журналі Nature Geoscience, підрахувало, що у верхній частині земної кори зберігається 22,6 мільйона кубічних кілометрів підземних вод, яких достатньо, щоб покрити землю на 180 м.
Це багато води, але є міста розташовані високо над рівнем моря, а вершина Евересту сягає 8849 м. До того ж геологи не бачать доказів глобального потопу на каменях.
Біблійна історія стверджує, що Ною було 600 років, коли почався потоп. Але ми знаємо, що люди не живуть так довго і більшість видів не вижили б, коли б їх скоротили лише до двох тварин. Оскільки вони не мали б достатнього генетичного різноманіття для створення життєздатної популяції.
Також незрозуміло, як кожна тварина взагалі зможе дістатися до ковчега - уявіть собі пінгвінів, які переправляються від Антарктиди до Близького Сходу.
Згідно з історичними документами, Ноїв потоп є переказом давніших історій, і це, ймовірно, алегоричний, а не буквальний переказ події. Ці перекази в Старому Завіті були записані між 800 р. до н. і 500 р. до н. е., ймовірно, походять із давніших усних традицій і багатьох джерел.
У Корані є дещо інші розповіді про історію потопу, тоді як більш ранні версії катаклізмів походять із стародавніх месопотамських текстів. Також є історія шумерського потопу, записана у фрагментах, яка датується кінцем третього тисячоліття до нашої ери.
Якщо вважати джерелами Всесвітнього потопу регіональні, а не глобальні потопи, то це не так уже й надумано. Адже могли відбутися деякі "геологічно правдоподібні" повені, які надихнули б давніх людей на створення цієї історії.
Наприклад, наприкінці 1990-х років океанографи Вільям Райан і Волтер Пітман висунули гіпотезу про те, що близько 7500 років тому Середземне море почало впадати в ізольоване на той час Чорне море, спричинивши масові повені навколо Чорного моря, які могли бути "джерелом" Ноєвого потопу.
"Це була б руйнівна подія, яка затопила б весь відомий світ для людей, які там жили, і це могло б стати причиною історії про Ноїв потоп серед тих, хто вижив, і втік до Месопотамії", - каже Монтгомері.
Раніше ми повідомляли про те, що вчені знайшли місце біблійного Армагеддону.
Читайте також про те, що вчені спростували популярний археологічний міф про Помпеї, який побутував понад півтора століття.