Можуть бути печальні наслідки: що відчувають діти, коли на них кричать батьки та як це виправити

Що відчувають діти, коли на них кричать

За словами нейропсихологів, якщо на дитину постійно підвищувати голос, то це серйозно може зашкодити психічному здоров'ю і навіть призведе до розвитку в неї агресії або депресії.

Поширена практика батьків - прикрикнути, якщо з першого разу дитина відмовилася щось зробити. І тим самим батьки одразу показують своє безсилля. Повірте, дитина його відчуває. Так само як і ваше терпіння. І у деяких випадках - це банальне прощупування дитиною меж дозволеного.

Вчені з Університету Пітсбурга провели масштабне дослідження протягом двох років і виявили, що крики у повсякденному житті призводили у дитини до проблем з поведінкою. Особливо у підлітків 13-14 років.

Крім того, крики зовсім не розв'язували проблему, а навпаки - її тільки посилювали. І навіть після, коли батьки заспокоюються та показують дитині свою любов, це не знижує шкоду від нанесеної травми.

Маленькі діти не в змозі зрозуміти різницю: якщо батьки кричать на них, то це не означає, що вони їх не люблять, а у дорослих був просто важкий день.

Малюки не розуміють причину і тому відчувають занепокоєння та стрес, якій призводить до змін структури мозку в перші роки життя через надмірний викид в кров гормону кортизолу.

Як не кричати на дитину

Попросіть допомоги. Повідомте дітям, що хочете стати спокійніше і вам потрібна їхня допомога. Вони мають виконувати прохання з першого разу та нагадувати не кричати, якщо накриє емоціями.

Дихайте. Почніть глибоко дихати, рахуйте вдихи та видихи. Це проста порада, яка допомагає відволіктися від неприємних думок і повернути собі здатність до здорової оцінки ситуації.

Кричіть подумки. Закрийте очі й уявіть, як ви кричите. Говоріть усе, що накопичилося, закотіть істерику і дайте волю почуттям - все у своїй уяві. Як тільки подумки все пройде, відкрийте очі та почніть говорити з дитиною спокійніше.

Залиште дитину в спокої. Ви кричите на малюка, бо він не хоче прибирати за собою іграшки. Припиніть кричати та переключіть свою увагу. Підіть в іншу кімнату, включіть телевізор, помийте посуд, почніть готувати обід, почніть прибирання, почитайте книгу або подивіться серіал. Заспокойтеся і лише після цього поверніться до дитини - запропонуйте прибрати іграшки разом.

Поговоріть з дитиною. Спитайтеся, чого вона хоче - хоче погратися? Втомився? Хоче їсти? Знайдіть причину того, чому дитина вередує та не слухається.

Підіть на прогулянку. Зміна обстановки та свіже повітря дуже допомагає. Якщо маєте можливість погуляти наодинці - дуже добре. Якщо ні - беріть дитину та йдіть разом. Можна завітати на площадку, пройти парком, позбирати листя.

Поговоріть з кимось. Подзвоніть мамі, чоловікові (дружині), другу (подружці), психологу. Вам варто комусь виговоритися, щоб випустити емоції.

Уявіть, що ви знаходитеся у натовпі. Підвищувати голос на дитину у людному місці - погано, і уявлення собі такої ситуації дозволить вам тримати себе у руках. Уявіть, що навколо вас сотні людей, вух та очей. Це дуже допомагає заспокоїтися.

Що робити, якщо ви все ж таки накричали

Якщо ви все ж таки не стрималися та накричали на дитину, вам потрібно повернути її довіру та показати свою справжні почуття.

Скажіть їм, що ви їх любите

Ваші діти це знають, і вони люблять вас. Однак після крику вони можуть поставити це під сумнів. Дати підтвердження - потрібно, але дочекайтеся, щоб емоції трошки пішли на спад, щоб дитина була готова почути ваші слова.

Вам потрібно вибачитися

Варто вибачитися та пояснити причину вашого крику. Обійміть дитину, посадіть поруч та відверто скажіть, що у вас був поганий день на роботі, ви погано почуваєтеся або сильно розсердилися через неприбрану кімнату. Запропонуйте варіанти рішення - наприклад, прибрати все разом.

Рухайтеся далі

Ваші діти - повноцінні люди. Тому не дозволяйте їм себе визначати через неправильний вибір, який вони роблять.

Якщо вам довелося докоряти дитину за погану поведінку, неприбрану кімнату то після пояснень - рухайтеся далі. Просто переключайтеся на іншу тему та припиняйте говорити про неприємні речі.

Поговоріть про навчання, про футбол. Це допоможе показати, що ви про них піклуєтеся і не засуджуєте їх за зроблену помилку.