ua en ru

Моторошна традиція "Дня мертвих". В Індонезії щороку витягають тіла з могил та роблять з ними селфі

Моторошна традиція "Дня мертвих". В Індонезії щороку витягають тіла з могил та роблять з ними селфі В Індонезії щороку витягають тіла з могил та роблять з ними селфі (фото: Getty Images)

Щороку в громаді Тораджа в Індонезії відзначають велике свято - День мертвих. Особливістю цього свята є ритуал Манене, під час якого вони ексгумують своїх померлих близьких, перевдягають їх, проводять з ними час та спілкуються.

Що це за моторошний ритуал та звідки він пішов, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на Daily Star.

У містечку Тораджа в Індонезії щороку відзначають свято Дня мертвих. У цей день люди спільноти, яких налічують сотні тисяч, витягують трупи своїх померлих родичів з могил, прибирають та вдягають їх перед тим, як проводити з ними час, спілкуватися та запалювати для них сигарети.

Це щорічна традиція, яка відбувається в кінці серпня, перед сезоном посіву в Панггалі, Північна Тораджа, Південний Сулавесі. І хоча ритуал виконують вже далеко не перший рік, фотографії з Дня мертвих щоразу вражають.

Ритуал Манене - це коли місцеві жителі надихаються вірою громади в нескінчений зв'язок між життям та смертю. Вони взаємодіють з муміфікованими трупами, як з живими, очищають їхні могили та замінюють прикрашені труни, перш ніж покласти їх назад.

Весь акт сприймається як щось на зразок другого похорону, і вживаються заходи, щоб запобігти розкладанню тіл. Зазвичай трупи повертають у нові труни з подарунками. А в сучасну епоху жителі племені використовують свої смартфони, щоб зробити фотографії на згадку зі своїми померлими родичами.

Родичі з інших міст обов'язково приїжджають на Манене, щоб влаштувати трапезу, обмінятися казками та показати повагу до померлих. А молоде покоління має можливість побачити своїх предків, яких не бачили за життя.

Моторошна традиція "Дня мертвих". В Індонезії щороку витягають тіла з могил та роблять з ними селфі

Ритуал в Тораджа з померлими (фото: Getty Images)

Сім'ї Тораджа часто зберігають муміфіковані трупи нещодавно померлих у своїх будинках місяцями, іноді роками. Вони їх оплакують, готуються та відкладають гроші на поховання, яке, на їхню думку, є надзвичайно важливим.

Інколи вони використовують "Тонконан" - будівлю, спеціально призначену для розміщення мертвих перед похованням. Жителям доводиться влазити у великі борги через похорон, оскільки вони надають великого значення смерті як найважливішому аспекту життя.

Померлих вони муміфікують і доглядають за трупами так, ніби вони все ще живі. Вони вірять, що після смерті душа залишається в домі, тому всіх померлих хвилює їжа, одяг, вода, сигарети та багато іншого. Для того, щоб приховати неприємний запах, родина зберігає поруч з трупом сушені рослини. Чим краще збережеться труп - тим кращим буде майбутнє для всієї родини.

З померлими вони спілкуються так, ніби з живими, і часто їх включають у сімейні трапези. Померлих родичів потім кладуть у гробницю у свіжому одязі. Також їм дають нове взуття, капелюхи, сонцезахисні окуляри, шорти, годинники.

Для підтримання муміфікованих трупів використовують палиці, а чистять їх сухими пензликами.

Що цікаво, народ Тораджа є переважно протестантською християнською спільнотою, яка проживає в країні, де більшість є мусульманами. Але щорічна традиція залишається вкоріненою в їхній культурі століттями.

Для них смерть тіла не сприймається як раптова подія, і робляться спроби зберегти померлих частиною сім'ї. Згідно з їхньою стародавньою системою вірування, дух померлої людини повинен повернутися у своє село походження. Вони вірять, що дух мертвих живе серед них, живих, піклується про них, благословляє.

Моторошна традиція "Дня мертвих". В Індонезії щороку витягають тіла з могил та роблять з ними селфі

Ритуал в Тораджа з померлими (фото: Getty Images)

Вважається, що фестиваль Манене почався з містечка Баруппу. Згідно з легендою, місцевий мисливець Понг Румасек під час подорожі скрізь гори та ліс знайшов труп, який гнив під деревом. Він його помив, вдягнув в одяг і провів похорон зі всією повагою. Після цього він вважав, що йому почало везти у житті.

У той час похорон покійного проводився в декілька днів, щоб родина могла накопичити трохи грошей, аби заплатити за етичне поховання. Зараз процес похорону може коштувати до 500 000 доларів США, що може зайняти роки. І увесь цей час тіло зберігається і вважається "хворим".

Останній подих буйвола, якого приносять у жертву під час соло-ритуала рамбу, вказує на офіціальну кончину "хворого". Чим більше буйволів буде принесено у жертву, тим скоріше дух відкриє свій шлях на небо. Якщо жертви не буде, то вважається, що дух ніколи не досягне неба.

Для жителів середнього достатку найкраща кількість буйволів - 24. На ринку в Рантепао один буйвол може коштувати до 40 000 доларів США.