Довгий час ПТСР вважався розладом, який з'являвся лише у тих, хто воював у гарячих точках, потрапив у ДТП. Але після повномасштабного вторгнення Росії на територію нашої країни, ПТСР стало з'являтися буквально у всіх українців – від малечі до пенсіонерів.
Детально, що таке ПТСР, як цей розлад проявляється у повсякденному житті, розповіла психолог Ганна Чатченко на своїй сторінці у Facebook.
"Та у нас у всіх ПТСР!", "Всі ми тут однаково травмовані!" - Таке зараз звучить всюди. І вже півтора року звучить, що не дивно. Але абревіатура ПТСР овіяна флером чи прокляттям, чи невидимою радіацією. Або клейма на обличчі.
Насправді ПТСР - це про травму, бо війна - це травма. А ми всі в ній із головою, хочеш чи не хочеш.
"ПТСР розшифровується як постравматичний стресовий розлад. Він є одним з можливих розладів, повʼязаних з гострим стресом чи травмою. І у нас набагато вище шансів його отримати, якщо ми стикнулися з ситуацією загрози свого життя або ж життя близьких. Тобто якщо близького вашому серцю брата ледь не застрелили на ваших очах, тоді у вас всі шанси отримати розлад. А от якщо вас в дитинстві принижувала мама, навряд чи ви отримаєте ПТСР. Інша справа, що хронічне емоційне насильство може значно вплинути на формування особистості та залишити жахливий відбиток на подальшому житті, але це вже зовсім інша історія", - пояснила психолог.
Ганна Чатченко зазначає, що для справжньої діагностики обов'язково потрібний психіатр. Але звернутися до фахівця потрібно, якщо у вас є кілька симптомів розладу.
Гіперзбудження
Людина постійно перебуває у напрузі. Зазвичай їй важко заснути або вона раптово прокидається посеред ночі. Взагалі питання "А як ви спите?" я насамперед задаю переселенцям. Особливо з досвідом окупації та масивними обстрілами. Бо іноді буває "так, нічого, у мене все добре", а насправді людина спить максимум годину на день уже майже пів року.
Друге, за чим спостерігаю – як реагує на звуки. Зазвичай це абсолютно нормально, коли людина лякається літаків у перші дні за кордоном. Але якщо екстрачутливість залишається в безпеці місяцями, це привід звернутися за допомогою.
Туди ж дратівливість, спалахи агресії. Досі пам'ятаю дівчину в шелтері, яку чути було на все величезне приміщення. Вона кричала на сусідку через брудну підлогу так, ніби та вчинила найстрашніший злочин. Коли ми почали спілкуватися, з'ясувалося, що вона із регіону, де дуже гаряче. І вона втратила все. Та злість була не про сусідку.
Інтрузія
Постійне повторне переживання. Флешбеки, наприклад. Коли будь-яке нагадування про подію повертає переживання травми якнайповніше.
"У мене був такий досвід. Один хлопець обманом вкрав у мене дуже значну суму грошей, і історія була дуже для мене травматичною. І ось, місяць тому, я гуляла з іншим знайомим, і ми опинилися у дуже схожому дворі приблизно в той самий час. Мені раптово стало страшно, я вже не бачила цього знайомого, я буквально бачила того злодія. Злякавшись, я викликала таксі й ще довго потім приходила до тями", - навела приклад флешбеку експерт.
Сни, що повторюються - теж про це. Постраждалі намагаються перепрожити, перезаписати той досвід, повертаючись до нього - наяву чи снах, неважливо.
Констрикція
Це заціпеніння та капітуляція. Людина завмирає, перестає рухатися, стає глибоко пасивною. Частина таких людей, опинившись у мирному середовищі, застигають у шелтерах, перестають чогось прагнути, стають схожими на роботів, які функціонують в організованій рутині. Але вони не живуть.
Люди можуть детально пам'ятати травматичну подію, у всіх деталях, але начебто "зі скляними очима", розповідаючи лише факти.
"Річ у тому, що, переживаючи пікові травматичні досліди, спрацьовує "природне знеболювальне" - дисоціація. Ми ніби відокремлюємо свою свідомість від емоцій, приглушуючи почуття. Іноді заради зменшення болю постраждалі починають вживати алкоголь або наркотики", - пояснює психолог.
Вона додала, що дисоціація – ефективне знеболювальне, але разом із приглушенням болю можуть зникнути й інші почуття. І такий захисний механізм не сприяє інтеграції травми, а це є одним із ключових завдань зцілення.
За словами Ганни Чатченко, велике значення має тривалість симптомів. Терпіти навіть незначні прояви ПТСР не варто – треба звертатися до фахівця.
"Якщо частина цих симптомів не проходять довше ніж місяць, це привід звернутися до фахівця. Але! Навіть якщо один із цих симптомів постійно з вами, знижує якість вашого життя, не терпіть, зверніться за допомогою. На жаль, ПТСР - не єдиний можливий розлад, що з'являється через війну", - наголошує психолог.
До речі, раніше ми писали про те, як тіло подає сигнали про підвищену тривожність та втому.
А ще розповідали про те, як розпізнати у підлітка розлад харчової поведінки.