"Ми творимо історію, ми знищуємо недоімперію". Історія колишнього історика з позивним Гордій

Позивний повинен принести удачу

"Гордій тому, що діда звали Гордій, він повернувся з фронтів Другої світової майже неушкодженим. Такий ось забобон, але ж він працює", - пояснив походження свого псевдо Тарас.

За освітою він історик. У 90-х хотів бути спортсменом чи економістом. Жартує, що ось бандитом не хотів – каже, що 4 покоління інтелігенції у родоводі.

З дитинства багато читав та швидко погодився, коли друзі запропонували вступити на історичний факультет Харківського національного університету імені Василя Каразіна.

Спортсменом він таки став – отримав чемпіонство з міні-футболу у складі збірної Харкова.

"З історією після випуску з універу не склалося, хоча я її зараз знаю краще, ніж тоді, коли закінчив ВНЗ. Прогодувати себе та сім'ю за фахом було складно, тому працював на різних роботах, остання – майстер цеху великої друкарні", - розповідає Гордій. .

"Я знав, що буде вторгнення"

Тарас із ненавистю до окупантів розповідає про перші дні війни. Каже, що завжди вважав Росію ворогом і наводить приклади загарбницької політики сусідів упродовж XVI-XIX століть.

"Я знав, що буде вторгнення. З юності мав відношення до націоналістичних кіл, неодноразово був на вишколах. З жовтня 2022 року ми тренувалися, готувалися виконувати диверсійні завдання в тилу ворога. Несподівано для нас (націоналістичних кіл), Харків не здали, патріоти відстояли місто, ворога було відкинуто. Усі побратими з того часу воюють на передовій. У різних підрозділах, але ніхто з наших не залишився у тилу", - розповідає Тарас.

Він додає з 2014 року він теж воював, але у складі добровольчих підрозділів.

"Хоча нас офіційно не існувало, тому легалізуватися ми не стали. Ми просто воювали, отримували досвід - від зав'язування шнурків до тактичних навичок. Все це знадобилося у 2022 році", - каже нацгвардієць.

Фото: НГУ

Надів броник і поїхав

24 лютого Тарас прийшов зі зміни додому близько 3 години ночі. Випив чай, ліг спати та прокинувся від приходів

"Надягнув броник, розгрузку і поїхав на узгоджену точку збору. Нам видали зброю, і ми вийшли на позицію чекати на прорив ворога в місто. Але, на щастя, він не відбувся, і наступного дня нам запропонували стати частиною 5 Слобожанської бригади Нацгвардії. І понеслась!" – розповідає Гордій.

Потім він із побратимами звільняв та зачищав міста Харківської області. В Ізюмі охороняли мости та шукали диверсантів, потім було звільнення Балаклеї, Борової, Підлиману, а зараз – у лісах під Кремінною.

Найяскравіші емоції та враження – від того, як їх зустрічали жителі деокупованих територій.

"Як нас зустрічали цивільні у деокупованих селах та містах! Сльози щастя, вдячності, ми навіть плакали разом з ними. Здивувала повна відсутність жінок і дівчат, їх ретельно ховали, більшість із них вийшли з дому лише тоді, коли ми вже зайшли. Ну ви знаєте, як з жінками поводилася русня", - додає Гордій.

Ми проходимо зараз важливий шлях

Тарас упевнений, що нинішні події дуже важливі та корисні для української нації. Війна допомогла всім, хто не визначився з питанням "хто вони", стати українцями.

"Стало менше "ждунів". Тепер мало тих, хто чекає на Росію, бо всі побачили, що це за істоти. Як історик я знаю, що війни творять і гуртують нації. Ми зараз проходимо за 30 років шлях, який деякі країни проходили по 300 років. Такі темпи вражають", - каже з гордістю захисник України.

Після війни, на його думку, головною проблемою стане прірва між світоглядом тих, хто воював, навіть на волонтерстві чи в тилу, і тих, хто відсидівся вдома.

"Я бачу, що для багатьох війни вже немає. Був у Харкові у відпустці, деякі знайомі бізнесмени дивляться на мене як на дурня, мовляв, відкосити не міг? Чи грошей не вистачило? У них немає навіть розуміння, що людина сама може піти захищати свою країну", - зазначає Гордій.

Він додає, що після війни буде дуже багато проблем, у тому числі й у ветеранів, які повернуться до мирного життя.

"Соціалізація військових, адаптація у мирне життя – це окрема болісна тема. Ми, ті, які воювали, вважаємо себе нормальними, звичайні люди часто вважають ненормальними. А лікарі знають, що на війні нормально бути ненормальним. Тому що є наслідки контузій, є емоційні травми", - вважає військовий.

Фото: НГУ

Ми нині знищуємо недоімперію

Тарас також поділився своїми планами на життя після війни та зізнався, що готовий до певних труднощів.

"В історію як науку повертатися не планую. Ми всією країною зараз займаємося практичною історією, знищуємо недоімперію. Швидше за все, соціалізуватись у мене не вийде. Я вже не мислю себе без армії. Спробую себе в якійсь приватній військовій компанії, не російській, звичайно. Попит на українських воїнів завжди був, козаків згадайте, а зараз став ще вищим. Тому що українці вміють воювати", - підсумував Гордій.

Фото: НГУ