"Мене поранило, а тато загинув": історія дівчинки з Краматорська для музею "Голоси мирних"
Історія дівчинки з Краматорська для музею "Голоси мирних" (прес-служба фонду)
Їй було лише три роки, коли довелося тікати з батьками від війни з рідного міста Єнакієве. Минулоріч війна наздогнала родину Лізи Гавенко у Краматорську. 12 серпня 2022 року у літньому небі пронісся літак, пролунав вибух - і змінив долю Лізи та її сім'ї.
Свою історію дівчинка розповіла музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.
"Краматорськ - гарне місто. Мені він рідніший, ніж Єнакієве. Я прожила тут понад 8 років... У перший день війни вранці батьки чули постріли, прильоти на аеродром. Нам сказали, що почалася війна»", - розповідає Ліза.
Мама почала брати дівчинку з собою на роботу: хвилювалася, адже будь-що могло статися. Через небезпеку все ж вирішили виїхати: прожили з квітня до червня в Теплику, але потім повернулися до Краматорська, де за два місяці сталася біда.
"12 серпня 2022 року я гуляла з подругою, мама крутила помідори. Пролітає літак і відбувається вибух. Туман, іскри... Я відчуваю, як мене поранило в ногу. Не зрозуміла, чи це було боляче. Впала на землю", - згадує Ліза.
До неї підбігли мама та дідусь, посічені склом. Ліза упевнена, що дідусь вижив дивом: був дуже близько до місця вибуху. Вже неживого тата вони знайшли в альтанці.
"Дідусь каже, що тато - все. Потім його поклали на якусь ганчірку, на якусь ковдру і поїхали", - згадує Ліза.
Нагадаємо, музей "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова - масштабний архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів музею налічує вже понад 55 000 історій.
