10-річна Аріна живе у Хмельницькому. Але дитяча пам'ять назавжди закарбувала втечу з рідного Маріуполя. І дорогу, якою йшли люди з табличками, де було написано "візьміть мене кудись".
Про це розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на історію 10-річної Аріни під час відпочинку та оздоровлення на Закарпатті на зміні проєкту "Рінат Ахметов - Дітям. Мирний відпочинок дітям України".
"Коли почалася війна, ми спочатку майже 10 днів жили у дідуся у котельні, у підвалі. Якось до садочку прилетіла міна, ми сховалися у під’їзді біля ліфта. Ще пам’ятаю, як дідусь знайшов сосиски, ми їх посмажили і в нас це була царська вечеря", - пригадує Аріна.
Тим часом Маріуполь нещадно обстрілювався. Через пару тижнів після того, як у місті щезла електроенергія, родина дівчинки вирішила виїжджати. Їхали машиною вкрай обережно.
"Мама пояснила, що навколо можуть бути міни. Не через всі мости можна було проїхати. Я бачила дорогою, що люди стояли з надписом "візьміть мене кудись". І ще бачила дим і дуже темні хмари", - говорить Аріна.
Музей "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова, який зібрав вже понад 110 тисяч історій українців про війну. Розкажіть свою на порталі музею https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.