Львів'яни здавна жартують, що у місті є метро, просто його не показують туристам. Проте мало хто навіть із місцевого населення знає, що проєкт львівського метрополітену дійсно існував. Деякі його частини навіть почали втілювати у життя й вже велися підземні роботи у центрі Львова.
Про те, яким був проєкт львівського підземного транспорту та як він мав виглядати, розповів у youtube-відео архітектор та урбаніст Олександр Шутюк.
У генеральному плані Львова на 1966 рік був проєкт прокладання під центром підземних трамвайних ліній. Це б мало розвантажити наземні маршрути міста.
1972 року київський інститут "Діпромісто" розробив для Львова комплексну транспортну схему із підземним трамваєм. Загалом план передбачав три лінії.
У першу чергу будівництва входили два тунелі метротраму загальною довжиною 5,5 кілометра - червоний та синій з пересадковим вузлом у центрі. Зелений тунель довжиною 3,3 кілометра від Стрийського ринку до вокзалу мали збудувати пізніше.
Трамвайні лінії хотіли провести до селища Дубляни, мікрорайону Рясне та міста Винники. Червоний тунель мав з’єднувати під землею вулиці Сахарова та Личаківську. На місці старого депо на Сахарова хотіли збудувати петлю, на яку б заїжджали трамваї. Всередині кільця мав бути сквер і паркінг.
На червоній лінії трамвая мали бути такі зупинки: площа Стефаника, площа Галицька, Військовий госпіталь, Шевченківській гай. На синій - зупинки на площі Старий ринок, вулиці Гайдамацька (трамвай мав виходити на поверхню).
Детального плану будівництва другої черги нема, ймовірно його призупинили через кризу в союзі.
Входи та виходи до трамваїв повинні були розміщуватися в підземних переходах. Довжина станційних платформ мала не перевищувати 75 метрів. На станції пересадки під площею Соборною повинен був бути єдиний підземний вестибюль для станцій на двох лініях, які б перетиналися на різних рівнях.
Тунелі планували прокладати на середній глибині 30 м в сухому ґрунті нижче водоносних пластів. Найглибше місце лінії глибиною понад 35 м мало бути під річкою Полтва в районі вулиць Стрийської та Івана Франка.
На заводнених ділянках планували зробити чавунне обрамлення тунелів. У старій частині міста фундаменти і дубові палі будинків мали укріпити залізобетонними подушками.
1983 року почали прокладати трамвайні колії на вулицях Княгині Ольги та Сахарова, вони мали стати частиною трамвайної мережі.
1989 року вздовж траси майбутнього тунелю пробурили землю завглибки 30 метрів, щоб дослідити ґрунт. Саме тоді виявилося, що піл Львовом багато ґрунтових вод, їх мали відкачувати.
Перша шахта для майбутніх тунелів була розташована на задньому дворі Палацу Потоцьких. Після того, як в шахту опустили прохідницький комбайн, виникли підозри, що будівництво спричиняє певні руйнування навколишніх будинків.
Зокрема, у Палаці Потоцьких виникла тріщина шириною 30 см. Згодом ремонт у 90-х роках обійшовся у 6 мільйонів гривень. Тріщини, які виникли під фундаментом будівлі заливали рідким склом.
Проєкт підземного трамвая зупинили через брак коштів. У 1990-х роках план еволюціонував в ідею будівництва метрополітену. Втім до 2025 року у генеральному плані Львова не передбачена мережа підземного громадського транспорту.
Нещодавно ми ділились фото проєкту нового громадського простору, який планують збудувати у Чернівцях.
Раніше ми писали про те, як виглядатиме оновлений реабілітаційний центр під Львовом.