На льодовику в Канаді виявили камери дослідника, які він залишив у 1937 році

У червні 1937 року дослідник Бредфорд Уошберн з напарником Робертом Бейтсом вирушили на сходження на гору Луканія - третю по висоті гору Канади й на той час останню непокірну вершину в Північній Америці. Висота цієї гори 5226,4 над рівнем моря.

На середині сходження почалися неприємності. Екстремальна погода викликала на льодовику сльоту. Літак, який доставив дослідників туди, застряг і пілот відмовився за ними повертатися.

Уошберну та Бейтсу довелося зробити спочатку підйом, а потім і спуск повністю і самостійно, а потім йти ще майже 240 км до найближчого населеного пункту.

Щоб благополучно дістатися точки призначення, вони змушені були залишити все своє спорядження, включаючи намети, альпіністське спорядження і три камери з фотографіями.

Саме ці камери виявили дослідники з експедиції Teton Gravity Research на чолі з Гріффіном Постом.

Всі камери були акуратно витягнуті й у двох із них збереглася плівка. Усю техніку передали команді Parks Canada - сподіваючись витягти фотографії.

Фото: Леслі Хіттмайєр / Teton Gravity Research

Гріффін Пост розповів, що ідея цієї експедиції спала йому на думку два роки тому, коли він читав "Втечу з Луканії", в якому описується сходження Уошберна і Бейтса і згадується схованка, в якій вони залишили спорядження.

Ситуація ускладнювалася тим, що льодовик постійно рухається, що унеможливлювало відшукати схованку по координатах. Пост 18 місяців готувався, переглядав старі документи, журнали – щоб визначити місце. Водночас команда з кешування з університету Оттави використовувала технології, щоб визначити, наскільки змістився льодовик за 85 років.

Команда висунулася на льодовик і, як зізнається Пост, вони не були впевнені в успіху. Розрахунки могли виявитися невірними, схованку могли знайти раніше. Але була надія, що вони зможуть відшукати заховане - там, крім камер, мали залишитися рюкзаки, намети та навіть лижі.

Фото: Леслі Хіттмайєр / Teton Gravity Research

Шість днів пошуків не мали успіху, і команда вже майже змирилася з поразкою. До кінця експедиції залишалося менше ніж доба і Пост вирішив, що потрібно зробити останнє зусилля. А потім ідею подала Дора Меджицька з Оттавського університету.

"Ми розглянули весь діапазон, у якому, як нам здавалося, це було найбільш імовірно. Але в останній день Дора висунула теорію, згідно з якою ми шукали не в тому місці", - сказав Пост.

Вона припустила, що схованка може бути набагато нижчою від того місця на льодовику, де команда проводила пошуки. Стоячи на льоду Меджицька помітила візерунок на морені - мілину, яка зазвичай проходить вздовж вершини льодовика. Він має бути безперервним, але там він посередині мав розрив. Хлопці зробили супутниковий знімок і виявили два довгі проміжки.

Як пояснює Пост, деякі льодовики час від часу "здіймаються" - прискорюючись до піку протягом 1-2 років, перш ніж повернутися до свого нормального темпу. З льодовиком Волша з 1937 року таке відбувалося двічі. Виявилося, замість звичайних 100-200 метрів на рік Уолш під час сплесків переміщався на 1 км на рік.

Фото: Леслі Хіттмайєр / Teton Gravity Research

Дослідники просунулися на 2 км далі від початкової точки та майже одразу виявили каністру з пальним. Намет був прихований від очей, стирчали лише частини з льоду. На місці вони виявили одяг та інші речі.

Через рух льодовика за 85 років усі предмети виявилися розкиданими один від одного на десятки метрів. Але виявити більшість предметів вдалося менш ніж за стуки. Серед знахідок були й всі три аерофотокамери: Fairchild-8 Уошберна, яка була пошкоджена і ще дві кінокамери, які виявилися цілими.

У них збереглася плівка, яка передана до Оттавського університету, щоб з'ясувати, чи зможуть вони відновити відзнятий матеріал.

Уошборн та Бейтс померли у 2007 році, але команда зв'язалася з їхніми рідними, щоб повідомити про знахідку.