ua en ru

"Ліниве" батьківство: чому у всьому світі цей підхід до виховання дітей вважають кращим

"Ліниве" батьківство: чому у всьому світі цей підхід до виховання дітей вважають кращим Що таке "ліниве" батьківство та як воно допомагає виховати дитину (фото: Getty Images)

Батьки прагнуть піклуватися про свою дитину та робити для її щастя абсолютно все. А інколи - навіть більше, ніж потрібно. Тому деякі батьки обирають новий підхід - "лінивий". Він допомагає стати дитині більш самостійною, а батькам - менш напруженими та заклопотаними.

Що таке "ліниве" батьківство та у чому полягає його суть, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на Parents.

Що таке "ледаче" батьківство

У соцмережах зараз батьки активно обговорюють новий спосіб виховання дітей, який назвали "ледачим" батьківством. Основний посил - припинити робити для дітей занадто багато, а ще - припинити робити те, що вони можуть вже робити самі.

"Ліниве" батьківство - це ідея, згідно з якою батьки роблять крок назад і дозволяють дітям виконувати багато власних завдань протягом дня. Це дозволяє дітям розвинути впевненість, незалежність та відповідальність.

Чи спрацює такий спосіб виховання?

Чи багато сьогодні батьки роблять для дітей? Відповідь на це питання, ймовірно, буде різною і залежить від кожної сім'ї. Але експерти з виховання та психологи загалом погоджуються, що батькам у цій сфері варто вдосконалюватися.

"Я постійно бачу це: батьки з добрих намірів роблять для дітей те, що вони цілком здатні зробити самі. Ми робимо це в ім'я любові, тому що хочемо бути корисними, тому ще простіше та менше безладу, але це дуже погана послуга для наших дітей. Це позбавляє їх основних життєвих навичок і підриває їхню впевненість", - зауважила автор книги про дитячу та підліткову психологію Емі Маккріді".

Вона додала, що робота батьків полягає у тому, щоб перевести дітей від повної залежності від нас до точки, коли вони стануть повністю незалежними.

Але це навряд чи станеться, якщо ваш підліток ніколи не готував сендвіч самостійно. Та сама дитини, ймовірно, буде просто приголомшена ідеєю планування їжі та здійснення покупок, якщо ми ніколи не дозволимо їй поступово стати більш незалежною.

"Ми не хочемо бути "батьками-вертольотами", постійно зависаючи над ними, щоб вони не провалилися чи не впали. І ми не хочемо бути "газонокосарками" - вирівнювати шлях, щоб у дитини не було ніяких перешкод. Це позбавляє наших дітей можливості розвивати незалежність", - пояснює тренер з виховання дітей Тесса Стакі.

Вона радить починати рано способи, які будуть переводити батьків з "фіксатора" до "шанувальника" дитини. Бути прихильником дитини - це бути емоційно доступним, а також кидати виклики та заохочувати дітей долати дискомфорт і навіть стресові ситуації в житті.

Це може включати підтримку незалежності у багатьох речах. Можна почати з залучення дитини у домашні справи. Потім перейдіть до формування відповідальності разом зі шкільною роботою. Наприклад, дозвольте їм самим надіслати електронного листа вчителю.

Коли батькам потрібно втручатися

Батьки повинні простягнути руку або взяти на себе ініціативу, коли діти явно перевищують свій рівень навичок. Цю допомогу найкраще надавати лише після того, як дитина отримає відповідне навчання і самостійно спробує завдання, що відповідає її віку.

Коли батьки втручаються та допомагають, також важливо, як вони це роблять.

"Важливо підходити до цього як тренер і підтримка, а не рятівник. Наша роль полягає в тому, щоб направляти їх крізь виклики та заохочувати до розв'язання проблем і стійкості. Таким чином вони дізнаються, що можна просити допомоги, але вони також розвивають впевненість, щоб вирішувати завдання самостійно", - пояснює Маккріді.

Експерт з виховання дітей Ханна Кілі пояснює, що коли здібності дитини перевищують виклик, результатом стає нудьга - проблема більшості сучасних дітей. Але коли здібності не витримують виклику, це прирівнюється до стресу. І саме там батьки мають втрутитися.

Ну і звісно, батьки мають втручатися, коли дитина опинилася у небезпеці, щоб захистити своє чадо.

Основний висновок експертів полягає в тому, щоб знайти баланс між підтримкою та вихованням незалежної особистості. І знайти його - одна з найскладніших речей, які доводиться робити батькам.

"Відступити та не врятувати наших дітей важко для більшості батьків. Ми хочемо допомогти. Ми хочемо полегшити життя нашим дітям. Ми хочемо, щоб вони досягли успіху, тому ми робимо науковий проєкт, а не дозволяємо отримати їм погану оцінку", - підкреслює Маккріді.

Тому діти деколи не відчувають, що таке невдача, вони втрачають можливість вчитися на своїх помилках і вдосконалюватися для майбутнього.