Лінь розкриває творчий потенціал: психологи пояснили, чому іноді корисно байдикувати

Чому байдикувати - це корисно

Ендрю Смарт, автор книги "Про користь лінощів. Інструкція з продуктивного байдикування", сміливо заявляє, що прагне забити цвях у кришку труни занудної індустрії тайм-менеджменту.

Ще він стверджує, що ледарство - це одне з найважливіших занять у житті, і наводить достатньо фактів, які це підтверджують.

Люди бояться ліні з наступних причин:

• Протягом усієї історії людям було неймовірно важливо берегти сили, бо вони були потрібні для добування їжі.
• Сьогодні виживання не потребує титанічних зусиль (якщо ви не в зоні бойових дій і не на прифронтових територіях), але ми вигадуємо собі заняття, щоб не сидіти "без діла". Нас так привчили. В СРСР людину могли посадити "за дармоїдство". Не дивно, що лінощі лежать таким вантажем на нашій психіці. Ми боїмося, що нам за це "прилетить".

"Отже, людина схильна боятися лінощів, але якщо причин працювати недостатньо, вона "включить шланга". Тобто вона буде нічого не робити і нервувати через це. Але якщо зараз у вас є вільний час, немає нічого поганого в тому, щоб взагалі нічим не займатися або займатися дурницями", - каже Сосєдко.

Чому потрібно дозволити собі лінуватися

Є щонайменше дві причини, через які потрібно періодично дозволяти собі байдикувати. А саме:

• лінь допомагає розкрити творчий потенціал;
• захищає від перевантаження тіло, мозок та нервову систему.

"Ісак Ньютон годинами сидів у саду та міркував про різне. А тепер сучасна інженерна справа спирається на ньютонівську механіку. І літаки з машинами, і будинки з мостами ми все ще будуємо за Ньютоновими законами", - розповідає Ірина.

Вона пояснює, що думки, що нам приходять у період, коли ми займаємось дурницями, часто підіймаються із глибин несвідомого і проникають у свідомість. Так миттєво ми вирішуємо завдання, над якими думали цілий тиждень. Так ми вчимося "дивитися в себе" і краще себе розуміти.

Також лінь захищає нас від емоційного та фізичного навантаження. Під час божевільного випробування на витривалість (типу перевантаження та недосипання) цукор у крові падає і це позначається на самосвідомості.

"А в умовах нестачі ресурсу, мозок жертвує непотрібними для виживання операціями - зв'язними думками. Через сплутану свідомість мозок попереджає, що ми можемо нашкодити своєму тілу. Наступний етап - непритомність. Це відчайдушна спроба захистити наш організм від перевтоми. Ось чому через сильну втому ми стаємо схожими на зомбі", - пояснює психолог.