На жінку у часи СРСР навішувались певні ярлики. Тоталітарне суспільство вимагало від неї виконувати роль дружини і матері, домогосподарки або ж робітниці-ударниці. А от осіб, які "вибивались" із цих категорій, засуджували та зневажали.
І хоч СРСР розпався вже понад три десятиліття тому, у сучасному суспільстві досі іноді можна стикнутись зі стигматизацією жінок, які не вийшли заміж або ж не мають дітей...
Про це пише Filter mkip в Instagram.
Радянська влада традиційно контролювала усі сфери життя, тому навіть роль жінки у суспільстві регламентувалася. Ідеальний образ передбачав, що жінка є хорошою мамою та дружиною, вона працьовита й трудиться на благо держави.
Культивувався образ "берегині домашнього вогнища", з дитинства дівчаткам закладали у голову, що головне вдало вийти заміж. А от тим жінкам, які не знаходили собі пару у житті, всіляко дорікали. Їх вважали ледь не бракованими.
Ще однією важливою вимогою до тогочасних жінок було - всі мають працювати на тоталітарний режим. Тому часто популяризувався образ жінки, яка займається професією, яку раніше вважали "чоловічою".
Найважливішим обов'язком жінки за тодішніми мірками - був догляд за дітьми та чоловіком. Вона мала їм догоджати у всьому. При цьому вміти не тільки добре готувати, дбати про чистоту у домі, а ще й розумітися на лікуванні. У журналах та газетах для цього навіть запускали спеціальні рубрики "Кабінет здоров'я", де давали необхідні поради.
Звичайно, що такі базові знання дуже корисні і це прекрасно, коли жінка знає, як надати першу медичну допомогу. Але ж іноді це переходило розумні межі й люди займались самолікуванням.
Також радянська жінка мала читати педагогічні праці академіків, щоб правильно виховувати дитину. З малечку дівчаток привчали бути хорошою господинею, любити спорт, танці і мистецтво тощо.
До речі, за однією з теорій, шкільна форма часів СРСР ілюструвала ролі гендерів у суспільстві - білі фартушки у дівчаток були аналогами форми хатніх робітниць, а от форма для хлопчиків - прототип робочої спецівки.
Так би мовити, з дитинства привчали - жінки з фартушками на кухні, чоловіки - на заводах. Але от як навіть жінка трудилась на виробництві, то це не знімало з неї обов'язків бути гарною домогосподаркою у позаробочий час.
Жінка також мала бути хорошим другом для свого чоловіка й могти підтримувати на рівні з ним інтелектуальні розмови. Тому часто у виданнях типу "Хозяюшка" публікували матеріали про техніку та автомобілі, як ремонтувати їх тощо.
Цінувалися також жінки, які займались спортом, цікавились літературою та мистецтвом й вміли добре доглядати за своєю зовнішністю. Загалом дотримувались принципу, який збігається із відомою фразою із радянського кінофільму - "Студентка, комсомолка, спортсменка і просто красуня".
Косметичні процедури часто робили вдома, наслідували стильні зачіски та манікюри із модних журналів. Також у тодішній пресі часто друкували викрійки чи схеми вишивок.
Професія "домогосподарка" була затверджена на законодавчому рівні. Президія Верховної Ради СРСР в 1961 році прийняла указ "Про посилення боротьби з особами, які ухиляються від суспільно корисної праці і ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя".
Відповідно до указу, люди, котрі не працювали більш як чотири місяці на рік, притягувалися до кримінальної відповідальності. Не працювати могли лише домогосподарки, які мають дітей.
А от незаміжніх і бездітних жінок за дармоїдство притягували до відповідальності. Тобто радянське суспільство розрізняло тип домогосподарки й тип жінки-нероби.
Як ми уже згадували, радянську домогосподарку постійно "прокачували" новими вміннями завдяки профільним журналам і газетам. Але разом із тим, такі жінки були модними, адже у кожному номері їм подавали підказки як шити одяг, як його прикрасити, як зробити прикраси для нової сукні тощо.
Втім біда у тому, що ці гендерні стереотипи й підходи до життя глибоко засіли у головах людей, які застали СРСР, й вони часто передають таку модель поведінки молодому поколінню. Але світ змінився, так само як і правила життя у ньому.
Читайте також про те, якими ідеологічними іменами називали жінок у часи СРСР.
Раніше ми розповідали про те, чи дійсно продукти в СРСР були найвищої якості.