Коли Новий рік став "старим"? Проста історія складного календаря

Юліанський календар: реформа Юлія Цезаря

Юліанський календар з’явився завдяки реформам Юлія Цезаря у 46 році до нашої ери. Раніше римляни використовували складну систему, де рік мав 355 днів, а додаткові місяці вводилися раз на два роки. Це створювало хаос у синхронізації з порами року, і навіть політики могли впливати на тривалість року.

Цезар залучив астронома Созігена з Александрії, який обчислив тривалість року як 365,25 днів. Нова система включала 12 місяців різної тривалості та додатковий день у лютому кожного четвертого року. Юліанський календар став значно точнішим і простішим у використанні, ніж попередні системи.

Однак навіть ця система мала похибку. Юліанський рік був довшим за астрономічний на 11 хвилин 14 секунд, що призводило до накопичення помилок. За 16 століть ця похибка становила 10 днів. Саме це стало причиною для подальшої реформи.

Григоріанський календар: нова точність часу

У XVI столітті католицька церква зіткнулася з проблемою зміщення церковних свят через неточність юліанського календаря. Великдень поступово віддалялася від весняного рівнодення, що створювало теологічні та астрономічні суперечності.

У 1582 році Папа Римський Григорій XIII запровадив нову систему - григоріанський календар.

Реформа полягала в уточненні тривалості року до 365,2425 днів. Для цього було змінено правила визначення високосних років: роки, що діляться на 100, але не на 400, більше не вважалися високосними. Це дозволило скоротити похибку, яка тепер накопичується лише раз на 3600 років.

Щоб усунути накопичену помилку, після 4 жовтня 1582 року настало одразу 15 жовтня. Проте перехід на новий календар був поступовим: багато країн прийняли його лише через століття. Утім, православні церкви, включаючи українську, залишилися вірними юліанському календарю.

Календарі в Україні та Російській імперії

Юліанський календар офіційно використовувався на Русі з 988 року, коли князь Володимир хрестив Київську Русь. Особливістю було ведення літопису від Сотворення світу, яке, за підрахунками, відбулося у 5508 році до нашої ери. Початок року кілька разів змінювався: спочатку це було 1 березня, пізніше - 1 вересня.

Російський цар-тиран Петро I у 1700 році вирішив впровадити європейське літочислення, наказавши святкувати Новий рік 1 січня. При цьому юліанський календар залишався основним для внутрішніх справ, а григоріанський використовувався в міжнародних відносинах. Укази часто включали обидві дати.

У 1918 році в СРСР офіційно запровадили григоріанський календар, зрушивши дати на 13 днів. Проте православна церква продовжила користуватися юліанським стилем. Це створило розрив у датах святкування Різдва, Великодня та Нового року.

Старий Новий рік у сучасному світі

Старий Новий рік - це наслідок використання юліанського календаря для релігійних свят. За новим стилем ця дата припадає на 13 січня ввечері та 14 січня. У багатьох українських родинах збереглися традиції святкування, як-от приготування куті, колядки та посівання.

Це свято стало символом поєднання давніх традицій та нових реалій. Багато хто використовує цей день для завершення святкового періоду, який починається з Різдва. Попри неофіційний статус, воно залишається важливою частиною культури та духовного життя.

З часом розрив між календарями збільшуватиметься: у 2100 році він сягне 14 днів. Проте Старий Новий рік, як і раніше, нагадуватиме про нашу історію та зв’язок із предками. Він є унікальним явищем, яке поєднує традиції та сучасність.