Українські прізвища мають цікаву історію. Багато із них пішли від роду занять наших предків - так і з'явилися Ковалі, Бондарі, Гончарі і Стельмахи. За цим же принципом виникли також прізвища від військових чинів на Запорізькій Січі.
Про те, які українські прізвища вказують на приналежність до війська, розповіли на сторінці Versus Ukraine в Instagram.
Прізвища як офіційна назва з’являються в українських документах XIV-XV ст. Їх мали представники тодішньої суспільної верхівки. Купівля і продаж майна та інші юридичні дії потребували точності в оформленні документів. Тому до імені почали додавати прізвища.
Переважна більшість населення України здобула прізвища після того, як у 1632 році київський митрополит Петро Могила доручив священникам вести метрики народжених, одружених і померлих парафіян.
Українські прізвища мають різноманітну морфологію формування та різні джерела походження. Найпоширенішими є прізвища, утворені із суфіксами -ук, -юк та -енко, -єнко.
Найбільше в Україні жителів із прізвищем Мельник. У десятку найпоширеніших також увійшли - Шевченко, Бондаренко, Коваленко, Бойко, Ткаченко, Кравченко, Ковальчук, Коваль, Олійник.
Атаманенко - походить від "отаман" - це виборний ватажок військового загону у козаків.
Джур, Джура, Цюра - походять від слова "джура" - це зброєносець у козацької старшини.
Сердюк - походить від слова "сердюк" - це військове звання у Запорізькій Січі.
Курінний - походить від слова "курінь" - окрема частина війська Запорізького.
Козак, Козаченко - походить від "козак" - означає "вільна людина", житель Запоріжжя.
Компанієць - походить від слова "компанієць" - це козак легкокінного гетьманського полку.
Хорунжий - походить від слова "хорунжий" - це військове звання у Запорізькій Січі.
Раніше ми писали про те, які українські слова радянська влада вилучила зі словників, аби зробити нашу мову схожою на російську.