Київський будинок творчої інтелігенції "Роліт" - це не просто історична споруда, а мовчазний свідок трагічних подій радянських часів. Тут жили відомі українські письменники та митці, багато з яких стали жертвами сталінських репресій. Столітня будівля досі зберігає таємниці минулого, нагадуючи про страхітливі злочини режиму.
Які таємниці приховує Київський "Роліт", розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на Бровари & регіон.
У Києві знаходиться унікальний семиповерховий будинок, єдиний у своєму роді в Україні. Зовні він нагадує типову радянську забудову, проте його головна цінність полягає в мешканцях, які тут колись проживали.
Ця будівля є рекордсменом за кількістю меморіальних табличок - їх тут 29. У різні часи в будинку мешкало близько 130 відомих письменників та митців, з яких 33 стали жертвами радянських репресій і були страчені.
Будинок під назвою "Роліт" (скорочено від "Кооператив робітників літератури") розташований на вулиці Богдана Хмельницького, 68 та 68А, яка раніше носила ім'я Леніна.
Сьогодні це архітектурна, історична та містобудівна пам'ятка. У будинку збереглися меморіальні кімнати відомих діячів: Івана Микитенка, Олександра Копиленка, Олеся Гончара, Леоніда Вишеславського та композитора Бориса Лятошинського.
Літературна історія цього будинку тривала понад сім десятиліть. Серед останніх відомих мешканців "Роліту" були найстаріший український поет Леонід Вишеславський, який помер у 2002 році, та письменник і правозахисник, Герой України Микола Руденко, що пішов із життя у 2004-му.
"Ветераном" будинку залишався літературознавець і багаторічний головний редактор журналу "Всесвіт" Олег Микитенко, який помер у 2020 році. Він був єдиним, хто жив у "Роліті" з самого початку, переїхавши туди шестирічним хлопчиком.
На будинку "Роліт" зараз дуже багато табличок (фото: Вікіпедія)
Ініціаторами будівництва "Роліту" стали самі літератори, які вклали власні кошти в цей проєкт, розглядаючи його як житловий кооператив.
Однак, через брак фінансування, роботи кілька разів зупинялися. У такі періоди самі письменники іноді працювали на будівництві як підсобні робітники, щоб допомогти завершити спорудження.
Будівництво "Роліту" відбувалося у дві черги. Перший корпус було зведено у 1931-1934 роках за проєктом архітекторів Василя Кричевського та Петра Костирка в стилі конструктивізму. Другий корпус збудували в 1936–1939 роках за проєктом архітектора Миколи Сдобнєва, додавши елементи класицизму.
За місцевою легендою "Роліту", на місці, де зводили будинок, раніше стояла стара споруда. Під час її знесення в одній зі стін було знайдено замурований людський скелет. Правоохоронці встановили, що злочин було скоєно ще за часів царської Росії, тому кримінальну справу не порушували.
Заселення "Роліту" розпочалося у 1934 році. Для радянських часів це був розкішний будинок із п'ятьма під'їздами та 54 квартирами. Більшість квартир були дво- та трикімнатними, а в останньому під'їзді збудували навіть чотирикімнатні апартаменти для співробітників Союзу письменників України.
Усі квартири вирізнялися простором, високими стелями, широкими вікнами та персональними телефонами, що було розкішшю для того часу. Проте кухні залишалися дуже маленькими - всього кілька квадратних метрів.
Елітний статус будинку підкреслювала окрема двоповерхова споруда у дворі, призначена для обслуговуючого персоналу: слюсарів, теслів, двірника та кочегарів.
У квартирах нового корпусу також передбачалися кімнати для хатніх робітниць. Ці приміщення, розташовані поруч із кухнями, мали окремі виходи на вулицю, але без доступу до ліфта.
Чотирикімнатні квартири призначалися для впливових мешканців, таких як голова Спілки письменників Іван Кулик. Максим Рильський, Микола Бажан і Леонід Первомайський отримали трикімнатні квартири, а Натан Рибак і Савва Голованівський - двокімнатні.
Проєкт будинку "Роліт" (фото: Вікіпедія)
У "Роліті" жило багато відомих постатей літератури та мистецтва. Кажуть, що Максим Рильський любив голосно слухати джаз. Після війни він ділив квартиру зі стоматологом Літфонду, який проводив лікування прямо в будинку, лякаючи сусідів криками своїх пацієнтів. На дверях їхньої квартири був вивішений напис: "Лікар Патлах. Лікую та вставляю зуби. Дзвонити 1 раз. М. Рильський - дзвонити 2 рази”.
Павло Тичина, який мешкав у будинку, мав можливість обрати поверх і кількість кімнат. У листі до своєї майбутньої дружини Лідії він поділився своїми думками щодо поверху: "…Найкраще було б на п'ятому поверсі - звідти відкривається чудовий вигляд на Солом’янку, Шулявку та Вокзал, хоча він і досить високий… Четвертий поверх також непоганий, але вигляд там уже дещо гірший. А на третьому поверсі вид зовсім закритий".
Павло Тичина переїхав до будинку у 1938 році. Саме тут, за словами Василя Стуса, "геніальний Тичина вмер, залишивши після себе чиновника літературної канцелярії, довічно хворого на манію переслідування, жалюгідного пігмея з великим ім'ям Тичина".
Загалом у будинку проживало близько 130 літераторів і митців, серед яких: Авром Пинхусович, Борис Антоненко-Давидович (кв. 24, 53), Микола Бажан (кв. 31, 76), Олексій Ватуля (кв. 39), Леонід Вишеславський (кв. 74), Остап Вишня (кв. 21), Савва Голованівський (кв. 55), Андрій Головко (кв. 71), Олесь Гончар (кв. 65), Семен Гордеєв (кв. 55, 25), Давид Гофштейн (кв. 62), Микола Дубов (кв. 29), Любов Забашта (кв. 68), Оксана Іваненко (кв. 6), Абрам Каган, Іван Кочерга (кв. 4), Іцик Кіпніс (кв. 37), Олександр Копиленко (кв. 72), Олександр Корнейчук (кв. 15), Іван Кулик (кв. 46), Олексій Кундзич (кв. 9, 38), Аркадій Любченко (кв. 21), Борис Лятошинський (кв. 63), Андрій Малишко (кв. 68), Іван Микитенко (кв. 52), Петро Панч (кв. 58, 64), Леонід Первомайський (кв. 69), Олександр Підсуха (кв. 6), Натан Рибак (кв. 61), Максим Рильський (кв. 70), Микола Руденко (кв. 24), Іван Сенченко (кв. 16), Семен Скляренко (кв. 11, 24), Леонід Смілянський (кв. 29), Юрій Смолич (кв. 18), Вадим Собко (кв. 62), Володимир Сосюра (кв. 34), Михайло Стельмах (кв. 70), Павло Тичина (кв. 38, 68), Зіновій Толкачов (кв. 40), Павло Усенко (кв. 67), Микола Шпак (кв. 15), Микита Шуміло (кв. 66), Юрій Яновський (кв. 66), Михайло Чабановський, Володимир Торін (кв. 59), Матвей Гарцман (кв. 32) та Марія Пригара (кв. 53).
Меморіальні таблички на будинку "Роліт" (фото: Вікіпедія)
Члена Спілки письменників України Євгена Плужника, який вніс перші 1000 карбованців за будинок і з нетерпінням чекав на нове житло, заарештували за кілька днів до його в'їзду.
А Юрія Яновського, який написав тут свій твір "Жива вода", звинуватили у "спотворенні радянської дійсності" в 1947 році за доносами сусідів, які вважали його роботу націоналістичною.
Поет і перекладач Микола Бажан жив на першому поверсі, і щоразу, коли серед ночі до під'їзду вривався патруль "товаріщів" із черговим ордером на арешт і обшук, їх перша зупинка була біля його квартири.
Тому Бажан з жахом прислухався до тупоту їхніх чобіт за дверима, намагаючись зрозуміти, чи пройдуть вони повз, чи зупиняться. Якщо зупинялися, це означало, що прийшли за ним.
З 1937 року він понад рік щоночі спав у штанах, щоб не зустрічати "гостей" з НКВС у спідньому.
За спогадами мешканців, наприкінці 1930-х років життя в будинку стало справжнім пеклом: у будь-який момент могли зайти "спеціальні люди" та забрати господаря без жодних пояснень, а його родину - вислати з міста.
Є припущення, що сценарист і письменник Вадим Охрименко, який жив у 54-й квартирі, застрелився у 1937 році через тиск, що чинився на нього з вимогою доносити на Максима Рильського.
У "Роліті" Андрій Малишко написав слова до "Пісні про рушник". Кажуть, що він любив трохи випити та грати в "Дурня", а коли програвав, часто лаявся. На нього донесли 20 осіб, переважно ті, хто вечорами грав із ним у карти.
У 1940-х роках Андрія Малишка намагалися завербувати, щоб він стежив за режисером і драматургом Олександром Довженком, але він виявився ненадійним агентом - постійно знаходив відмовки, щоб не з'являтися на засідання.
Як виглядає будинок "Роліт" зараз (фото: Вікіпедія)
Літератори та митці поховані на Байковому кладовищі - на одній алеї. Кажуть, що пам’ятники їм створювали ті ж самі люди, що й меморіальні дошки на будинку. На будівлі встановлено загалом 29 меморіальних дощечок, присвячених її мешканцям. Сьогодні це, мабуть, єдине нагадування про величну та трагічну історію цього будинку.
Переважна більшість нинішніх мешканців не має прямого стосунку до літератури. Подейкують, що в "Роліті" живуть режисер Дмитро Богомазов і співачка Ірина Білик.
Деякі квартири тепер переобладнані під офіси. Ворота закриті, а вхід до будинку зачинено з усіх боків. У внутрішньому дворику привертає увагу стенд "Я живу в музеї "Роліт" з прізвищами колишніх мешканців будинку в алфавітному порядку.
У першому корпусі відкрили книгарню з великими вікнами. Тут не продають книги, а видають їх за підпискою. Читачі можуть насолоджуватися ними як у книгарні, так і брати в оренду додому.
Раніше ми розповідали історію вікового дому у Львові, що пережив кілька війн, але не російську ракету.
А також писали про маловідомі факти та легенди старовинної пісні "Пливе кача".