Люди отримують психологічні травми, коли стикаються з сильними переживаннями, спричиненими значущою для них подією. У дитинстві такі травми отримуються переважно через батьків, бо вони є найбільш значущі для дитини люди. Найбільша загроза полягає в тому, що дорослі не завжди розуміють, яка подія може стати для дитини значущою та призвести до травми. Бо у дітей зовсім інший масштаб світосприйняття. Один необережний вчинок може викликати психологічні проблеми у подальшому житі.
Які вчинки батьків можуть травмувати психіку дитини, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на Nasha Mama.
Тільки сама особистість має право розпоряджатися власним тілом, дозволяти до себе торкатися, і дитина, будь-якого віку - не виняток. Фізичні покарання призводять до надмірної агресії, адже спричиняють сильні емоції.
Відповісти адекватно дорослому дитина не може, тому формується важка психічна травма. І це вже не кажучи, що такі покарання є чітким знаком для дитини, що її не люблять. А це - ще одна дитяча травма, яка тягнеться за нею впродовж всього життя.
Коли дитина вередує, дорослі можуть необачно пообіцяти щось купити або кудись разом сходити. Не варто сподіватися, що дитина з часом забуде таку обіцянку - багата уява дитини буде лише розпалювати це бажання.
Обіцянку нагадають вдруге, втретє і навіть у 10 раз. Доведеться виконувати або втрачати довіру власної дитини та вплив на неї.
Такі речі вчать дитину не виконувати власні обіцянки й це також може тягнутися потім роками. А ще - це тягне за собою психічну травму для дитини.
Буває так, що батьки використовують певні "виховні обмани", щось типу: "Будеш гримасувати - залишишся з таким обличчям назавжди" або "Будеш вередувати, прийде дядько-поліцейський (або бабайка) і забере тебе".
Дитина з часом дізнається правду, і не від батьків, а від інших людей. Це підриває довіру до батьків і відкриває, що іншим людям можна довіритися. А ще - це виховує певні комплекси у майбутньому, наприклад, страх до людей у формі.
"Припини ниття", "Годі рюмсати", "Чого ти ревеш, як маленький?" та інші вислови подібного змісту - це пряма заборона прояву своїх емоції та почуттів.
Заборона негативних почуттів заганяє їх вглиб психіки дитини й провокує неврози. А ще вчить дитину, що показувати свої емоції - погано.
Сусідська дитина не бешкетує, однокласник вчиться на відмінно - але це зовсім не привід порівнювати їх з власною дитиною. По-перше, кожна особистість неповторна, а по-друге, ефект від таких порівнянь нульовий або й взагалі матиме негативний вплив.
Дитина може вирішити, що її не люблять, не сприймають, її не підтримують. Це значно знижує самооцінку.
Це ще один спосіб покарання, який й досі використовують деякі батьки. Це, коли батьки припиняють говорити з дитиною через певні вчинки - в знак покарання. Наслідки у нього можуть бути важкими - астенічний стан, депресії та істеричні припадки.
Повірте, якщо 5-річна дитина страждає від нерозділеного кохання або від страху смерті - вона дійсно страждає, а не вигадує. Якщо дитина переживає з якогось приводу, це автоматично означає, що для неї ці переживання, біль чи емоції - зовсім не дурниця. Навіть, якщо батькам видається навпаки.
Відсутність співчуття призводить до того, що у майбутньому дитина не буде розповідати про свої проблеми. А ще - буде вважати, що почуття, емоції, біль, страждання - не варто уваги й не буде проявляти емпатію у спілкуванні з іншими.
Раніше ми писали про те, які 10 речей не варто говорити дитині, якщо батьки на порозі розлучення.
А ще розповідали про те, які звички діти успадковують від батьків.