Яка помилка батьків зробить дитину нещасливою: зараз вона зустрічається все частіше

Гіперопіка - покарання для дитини

Бажання захистити свою дитину від будь-яких проблем та тривог, від побутових травм та розчарувань - це нормальне бажання батьків. Але інколи турбота про дитину виходить за межі норми й перетворюється у гіперопіку. А вона ніколи не призводить до добра.

Зараз можна часто побачити, як матуся у транспорті намагається всадити свого 13-річного синочка, бо ж дитина. Або кидається захищати досить дорослих дітей десь у громадському місці.

"Але ж це дитина", "Це ж для дитини" й інші подібні вирази. У таких мам в інтернеті навіть є хештег "яжемати". З однієї сторони - з цього можна кепкувати та дражнити таких матусь, з іншою - вже виросло ціле покоління, яких виховували так батьки.

Зараз вони ставлять питання, чому 18-річна дитина "нічого не хоче" або "абсолютно несамостійна". І не здогадуються, що головна помилка - у вихованні. Бо дитину не вчили долати труднощі, чогось добиватися, прагнути.

Батьки брали участь у кожному аспекті життя своїх дітей, відвідували спортивні заняття, навчання, допомагали з хобі. І вважали, що вони найкращі у світі, виховують краще за інших. Однак справжній емоційний та особистий баланс їхніх дітей може бути дуже далеким від того, що таке щастя для самої малечі.

Наслідки гіперопіки

Розчарування

У батьків може бути чітке уявлення про те, якою повинна бути ідеальна дитина, і вони вважають себе запорукою або відправною точкою для цього.

Але час минає й батьки починають усвідомлювати, що дитина не завжди відповідає їхнім ідеалам, і це призводить до відчуття розчарування.

А коли дитина бачить розчарування в очах своїх батьків, вона почувається невдахою та нещасною.

Тривога та стрес

Гіперопіка завжди супроводжується "виховною гіперактивністю". Батьки віддають дітей на різні гуртки, секції й часто бажання дитини до уваги не береться. Поступово це починає заганяти дитину у стрес, а рівень тривоги стає схожим до того, що переживають батьки.

Батьки, які занадто сильно опікується своїми дітьми, важко сприймають їхні помилки. Вони роблять все можливе, щоб виховати відповідальних людей, які мають імунітет до помилок і невдач. А це неможливо

Нездатність до поразки

У житті кожної дитини мають бути моменти, коли вона зазнає поразки. Так вони починають вчитися з власних помилок. А діти, які ростуть під гіперопікою, самі стають собі суддями. Батьки ставлять планку настільки високо, що коли дитина усвідомлює її нереальність, вона занурюється у депресію та починає руйнувати себе.

Дослідження Королівського університету в Онтаріо показало, що одним з найсерйозніших наслідків гіперопіки є те, що діти у віці від 7 до 12 років майже не знають, що таке гратися на вулиці та спілкуватися з друзями. І вони нещасливі.