Як українці святкували весілля 100 років тому: етнограф розповіла про давно забуті традиції
Якими були весілля 100 років тому (колаж: РБК-Україна)
Українське весілля завжди супроводжувалося багатьма обрядами, які мали принести щастя молодій сім'ї. Більшість цих традицій залишились у минулому, до наших днів дійшов хіба звичай пекти коровай та у деяких регіонах прикрашати весільне деревце.
Про те, яким було українське весілля у давнину, пише РБК-Україна (проект Styler) із посиланням на публікацію етнографа Анастасії Кривенко в Instagram.
Яким було українське весілля 100 років тому
Колись весілля святкували цілий тиждень, прикрашали весільне деревце та випікали коровай. Багато обрядів збереглися і до сьогодні, а деякі повністю зникли чи змінилися.
"Сучасне весілля українців відрізняється від того, яким воно було колись. Уявіть, що ви живете 100 років і надумались одружуватись. Ось деякі традиції, до яких ви маєте бути готові", - говорить етнограф.
Заручини без персня з діамантом
У домі батьків нареченої у присутності найближчих родичів дівчина та хлопець кладуть руки на хліб, а дружба чи староста зв'язує їх рушником. З цього часу вони вважаються зарученими.
А вже після цього дві родини починають готуватися до святкування весілля.
Весілля українців понад 100 років тому (скриншот)
Весілля святкували протягом тижня
"Зараз весілля святкують один день - у суботу або неділю. Раніше весілля тривало тиждень і починали святкувати в п'ятницю, бо "п'ятниця - початниця", а у Карпатах святкування розпочиналось у понеділок", - каже Кривенко.
Вона ділиться віршем, який ілюструє всі етапи святкування весілля.
П'ятниця - починальниця,
Субота - коровайниця,
Неділя - вінчальниця,
В понеділок - їсти та пити,
У середу похмелитися,
А четвер по обіді та й до дому поїду.
Коровай був обов'язковим атрибутом
"Серед весільних атрибутів, які збереглися до сьогодні - коровай-хліб, який символізує щасливу долю подружжя. Колись його випікали лише жінки, які були щасливі у шлюбі. Вони приносили інгредієнти, співали пісні та прикрашали коровай барвінком, вівсом, колосками пшениці та жита, калиною, які мали забезпечити міцність шлюбу", - розповідає етнограф.
Весільний вінок
Перед шлюбом дружки з нареченою та батьками виплітали вінки з барвінку - для нареченої, з рути та м'яти - для себе. Для нареченого з барвінку виплітали "квітку" (букетик), а в деяких районах Карпат, Поділля і Буковини - й для нареченого плели вінок", - пояснює Кривенко.
Весільне деревце
Напередодні весілля в домі нареченої прикрашали вільце (гільце) - гілку хвої або маленьке деревце. Гільце ставили у хлібину, коровай, або макітру із житом. Прикрашали калиною, пучечками житніх та вівсяних колосків, васильками, м'ятою, цукерками, стрічками та калачами. Прикрашання гільця символізувало звивання сімейного гніздечка та створення нової сім'ї.
Що дарували на весілля
"Зараз наречені обмінюються обручками, а колись наречений обов'язково дарував своїй обраниці чоботи. А наречена дарувала сорочку, яку вишивала сама. Також обдаровували родичів та одне одного хустками, рушниками, хлібом", - пояснює Кривенко.
У давнину наречений мав подарувати чоботи своїй обраниці, а вона йому сорочку, яку вишила сама (скриншот)
Створення нової сім'ї
Зараз для створення сім'ї достатньо підписати свідоцтво про шлюб або повінчатися у церкві. У минулому столітті цього було недостатньо - громада вимагала проведення весільних обрядів. Навіть повінчані молодята могли жити разом тільки після того, як наречений викупить молоду, батьки благословлять пару, між гостями поділять коровай і на голову нареченій пов'яжуть хустку.
Щастя для молодої сім'ї гарантовано, якщо молода пройде обряд комори й складе тест на цнотливість, а наречений - "покаже свою чоловічу силу" у коморі.
Раніше ми писали про те, як в давнину українці уявляли душу.
Читайте також про те, яким був Хелловін по-українськи.
