Як правильно поводитися у храмі? Пояснення церковного етикету для новачків

Церковна ієрархія

У церковних стосунках діє принцип ієрархії, який визначає взаємодію між вірянами. У Церкві є три ступені священства: єпископ, священник і диякон. Єпископи підпорядковуються Патріарху (старшому єпископу) та Собору (зібранню) єпископів. Священники підпорядковуються єпископам, а диякони - священникам. Миряни, своєю чергою, слухаються як єпископів, так і священників з дияконами.

За багаторічну сумлінну службу єпископа спочатку підвищують до сану архієпископа, а потім митрополита. Священники можуть отримати звання протоієрея або митрофорного протоієрея. Священники-монахи (ієромонахи) можуть бути підвищені до сану ігумена, а згодом архімандрита.

Як звертатися до священнослужителів

До священника треба звертатися "Отче", до диякона - "Отче-дияконе". Главу Церкви, Патріарха, ми називаємо "Ваша Святосте" або "Святійший Владико".

Під час офіційних заходів та листування використовуються інші форми звертання:

• До священника: "Ваше Преподобіє" або "Ваша Преподобносте"
• До протоієрея: "Ваше Високопреподобіє"
• До диякона: "Ваше Боголюбіє".

Кожне ім'я має свого святого покровителя, який опікується людиною. Під час звернення до Святих Таїнств або написання записок для поминання, треба використовувати церковну форму свого імені, наприклад, Євгеній замість Євгена, Іоан замість Івана тощо.

Церковні привітання можуть відрізнятися залежно від регіону. Найчастіше вітають словами "Слава Ісусу Христу" або "Слава Богу!", відповідаючи "Слава навіки!". У час Різдва кажуть: "Христос народився!" - "Славімо Його", а на Великдень - "Христос Воскрес!" - "Воістину Воскрес!".

У кого і як брати благословення

Дияконам, ченцям та мирянам слід брати благословення у єпископа або священника. Якщо присутні декілька священнослужителів, благословення беруть лише у старшого з них.

Благословення у священника чи єпископа беруть наступним чином: підходячи до нього, трохи схиляють голову, складаючи руки долонями вверх, одна на одну, і кажуть: "Благословіть, святий Владико!" (до єпископа) або "Отче, святий благословіть!" (до священника).

Єпископ або священник осіняє благословенням і кладе руку на їхні руки. Віряни з побожністю цілують руку, шануючи благодать Божу, яку носить священнослужитель. Якщо благословляють хрестом або іконкою, спочатку цілують цю річ, а потім руку.

Під час тривалих зустрічей благословення беруть двічі: при зустрічі та на прощання. Якщо зустріч коротка або випадкова, вдруге благословення не потрібно. Благословення у диякона чи монаха не беруть, якщо він не є священником.

Також за благословенням до священника підходять, щоб отримати дозвіл або пораду щодо важливого вчинку чи події.

Рекомендації щодо відвідування церкви

Звертання "брат" чи "сестра" серед мирян однієї парафії поза богослужінням допустиме, але сьогодні це не є поширеною практикою. У сучасній православній традиції "братами" називають монахів без священного сану, а "сестрами" - черниць.

В деяких регіонах матінками (матушками) можуть називати старших жінок, які допомагають при церкві, а також дружин священників. Однак правильніше називати матушкою саме маму священника або ігуменю жіночого монастиря.

Сидіти в православному храмі зазвичай не прийнято, але це дозволено для тих, хто потребує – через хворобу, вік або втому. Під час богослужіння є моменти, коли навіть ті, хто сидять, повинні піднятися.

Коли цілують ікону чи хрест, треба тричі похреститися: два рази перед і один раз після поцілунку. Важливо цілувати руки та ноги святого на іконі, а не обличчя.

У православній традиції є особливі фрази, що підкреслюють церковний етикет:

• Замість "дякую" кажуть "Спаси Господи!"
• Замість "будь ласка" - "На славу Божу!"
• Під час трапези замість "смачного" кажуть "Ангела за трапезою".

Прощаючись, можна сказати "Прошу молитов", "З Богом!", "Ангела-охоронця". Однак, немає нічого поганого в тому, щоб побажати людині просто гарного вечора чи безпечної дороги. Головне - наші добрі наміри та прояв любові до ближнього.