Як позиція "я сама" заважає побудувати щасливе життя: відповіді психолога

Що таке “я сама” - позиція, синдром, ярлик чи спосіб життя?

По-перше, варто зрозуміти, що "я сама" - це свідомий вибір людини, і насправді, такий вибір роблять як жінки, так і чоловіки. Позиція “я сам/сама” - це перекос. В такій позиції дуже багато болю та відчаю.

Це несумнівно має початок у дитинстві, коли в минулому дитині була потрібна допомога та підтримка, вона була вимушена зробити це самостійно, адже до її почуттів нікому не було діла. Так формується світосприйняття, в якому ти сам собі повинен допомогти і не маєш на кого розрахувати.

За словами Тетяни, в таких випадках відбувається вигорання та героїчна жертовність, яка потім переростає у звинувачення інших та виникає упередження, що ніхто не може допомогти і навкруги лише погані люди, яким все одно як ти себе почуваєш.

Тетяна Овчаренко (фото: instagram.com/vot_tanya)

Зрозуміло, що така позиція виникає від внутрішнього страху отримати відмову.

"Страх відмови та відторгнення нас паралізує, тому нам легше не просити та не проявляти своєї "слабкості", але це призводить лише до зворотного ефекту - рано чи пізно батарейка сідає і сил не залишається ні на що", - каже Тетяна

Людина нагружає себе різними питаннями і проблемами, а потім розуміє, що її життя - це муки існування, але вперто продовжує вирішувати все самостійно. Звідси й часті проблеми зі здоров’ям, нервові зриви. Та врешті-решт такій людині доводиться вимушено звернутися за допомогою до інших. І на думку психолога, найкращими ліками буде активна взаємодія з іншими людьми, як би важко це не було.

Також Тетяна додала, що у чоловіків ця тема може прослідковуватися ще гостріше. Багато представників сильної статі просто закриваються і не говорять про свої проблеми, бо їм здається, що вони слабкі і це низько.

Тетяна Овчаренко (фото: instagram.com/vot_tanya)

На чому базуються упередження, що формують гіперсамостійність?

Психолог каже, що таке явище базується на установках "я ні на що не здатний", "я всесильна", "просять про допомогу лише слабаки". А це нездорове відношення, в першу чергу, до самого себе і це не робить нас сильнішими, навпаки. Тут мова зовсім не про любов до себе.

Натомість здорова позиція проявляється по-іншому. Це установки, "Так, я можу опиратися та розраховувати на себе, я у себе є і в той же час, я можу просити про допомогу у інших, спиратися на них тоді, коли мені потрібна додаткова підтримка" - ось це нормально.

"Ми живемо у світі серед інших людей і без нашої з ними взаємодії, насправді, нічого ніколи не відбувається. Якщо трохи інакше поглянути на свою гординю, то життя стане кращим, легшим та з’явиться відчуття задоволення від нього" - зазначає Тетяна.

Якщо ми не дозволяємо собі бути іншими - рано чи пізно це призведе до кризи, відчуття марноти свого життя та краху відносин в особистому, професійному та дружньому планах.

У чому полягає небезпека такої позиції для жінок?

Якщо казати суто про жіночу позицію "я сама", то вона дійсно заважає побудувати здорові стосунки з чоловіками, адже такі жінки, зазвичай, намагаються бути головними і не вміють спиратися на свого партнера, демонструючи недовіру.

За словами експерта, в таких ситуаціях ми боїмось своєї слабкості та вразливості, які притаманні жінкам за природою. За цим маскуванням сильної і незалежної, ми позбавляємо себе можливості бути цікавими, живими та з можливістю вибудовувати стосунки, в яких є любов та повага.

Але вихід є! Варто зрозуміти, що поки ми не приймемо себе в іншій позиції, то нас не будуть приймати й інші, особливо чоловіки, адже вони більш чутливі, ніж жінки звикли їх сприймати. Коли ми нарешті починаємо цінувати себе різними, вміючими просити про допомогу, то у людей з’являється можливість бути нам близькими та потрібними і тоді сильна жінка нарешті може розслабитися та зняти маску. А хіба не це робить нас щасливішими!?

Отже, знаходчись у позиції "я сама/сам", варто розуміти з чого це пішло й навчитися хоча б іноді дозволяти зняти з себе вантаж своєї гіпервідповідальності. Тетяна вважає, що для цього потрібно почати з маленьких кроків.

Поради психолога Тетяни Овчаренко

Ви маєте дозволити собі відчувати вразливість, буває дуже нелегко, але давайте спробуємо: просити про маленькі для себе речі, говорити про те, що відчуваєте в моменті та бути для себе другом. Адже часто гіперсамостійні люди беруть на себе багато чужої відповідальності, яка їм не належить, допомагають іншим і ставлять себе на останнє місце - а це і є головною помилкою.

Тож, Овчаренко пропонує почати з таких кроків:

• Робити щось для себе маленьке та приємне - відпочити замість ще однієї години роботи, прийняти ванну, сходити прогулятись та побути наодинці в діалозі зі своїми почуттями та справжніми бажаннями.
• Створити для себе такий простір любові та підтримки, де бути слабким - це і є справжня сила, де є місце турботі про себе самостійно та прийняття її від інших. Де є можливість попросити про допомогу та бути почутим та зрозумілим не боячись відмови.