Група вчених з Інституту космічних досліджень та Колумбійського університету провела дослідження можливого виверження супервулкану. У їхній роботі зроблено висновок, що хоча подібні події неминучі, їх наслідки виявляться менш катастрофічними, ніж представлено в науковій фантастиці та кінематографі.
Про це пише РБК-Україна (проект Styler) із посиланням на Американське метеорологічне товариство AMetSoc.
Виверження супервулканів, що характеризуються викидом магми в об'ємі понад тисячу кубічних кілометрів, неминуче призведуть до блокування частини сонячного світла, надаючи охолоджуючий вплив на клімат. Однак, в історії Землі поки що не було подібних вивержень, що становлять пряму загрозу життю.
Аналіз попередніх супервивержень показує, що настільки руйнівних подій ще не було. Останнє супервиверження цього масштабу відзначено понад 22 тисячі років тому на території Нової Зеландії, а періодично такі явища були помічені в області Єллоустона в Північній Америці.
Проаналізувавши минулий досвід та враховуючи поточний геофізичний стан Землі, дослідники провели моделювання впливу супервиверження на сучасний світ.
Слід зазначити, що основним фактором охолодження атмосфери при вулканічних подіях є попіл, а діоксид сірки, який конденсується у вигляді рідких частинок сульфату.
Ці частки, затримуючись у стратосфері на висоті понад 15 кілометрів, здатні залишатися там протягом багатьох років і відбивати сонячне світло, тим самим запобігаючи нагріванню Землі та викликаючи глобальне вулканічне похолодання.
Однак навіть за найпотужніших виверженнях цей процес не здатний значно знизити температуру планети. Модель дослідження показала, що збільшення кількості сірки діоксиду нелінійно впливає на відбивні властивості стратосфери. Коли частинок стає багато, вони поєднуються і швидше випадають на поверхню, звільняючи атмосферу від них.
Крім того, ці частинки, окрім відображення сонячного випромінювання, блокують частину теплового випромінювання від Землі, виступаючи у ролі своєрідної ковдри. Таким чином, ці два ефекти взаємодіють і певною мірою компенсують дію один одного.
На прикладі виверження 1991 року вулкана Пінатубо, хоч і далекого від статусу "супер", видно, що викид близько 15 мільйонів тонн діоксиду сірки призвів до зниження глобальної температури на 0,3 градуса за Цельсієм.
Виходячи з моделі, супервиверження в сотні разів сильніше може тимчасово знизити температуру на 1,5 градуса, не враховуючи впливу факторів глобального потепління, які можуть компенсувати цей ефект охолодження.
Однак, навіть незважаючи на описані факти, супервиверження представить серйозне випробування для людства, екосистем та світової економіки. Поширення його наслідків торкнеться великих територій за тисячі кілометрів від епіцентру, приносячи з собою трагічні втрати та руйнування.
Опади, що випали у вигляді вулканічного попелу і розчиненої отруйної сірки, можуть продовжувати падати на різні куточки планети протягом тривалого часу. При цьому єдиним обнадійливим моментом є те, що супервиверження вулканів на Землі відбуваються лише раз на кілька десятків тисяч років.
Нагадаємо, що вчені дали песимістичний прогноз майбутнього для Арктики.
А ще ми писали, що у бік Землі летить величезна вулканічна комета.