Як у давнину відзначали свято Маланки та що означає обряд "водіння кози" (фото)

Як відзначали день Маланки

Маланку або Щедрий вечір відзначали напередодні Старого Нового року. Найгучніше святкували на Гуцульщині, Буковині, Покутті, Подніпров’ї та Галичині.

Увечері 13 січня молодь перевбиралась у різноманітних персонажів та ходила щедрувати від хати до хати. Обов'язково у гурті мав хтось одягнути костюм Кози та Маланки, а також Діда. Популярними були персонажі Чорт і Смерть, Дід і Баба, Циган.

Роль Маланки завжди виконував переодягнений хлопець. Йому яскраво підводили брови і рум’янили щоки. У руки давали веретено, віник чи ляльку. Згідно з сценарієм, хлопець мав пародіювати жіночі заняття, роблячи все незграбно.

Іншого хлопця переодягали у Козу - зазвичай брали вивернутий кожух. А у руки йому давали носити вирізану з дерева і оббиту козячою шкірою маску кози.

А от Дідові часто прикріплювали великого носа і для антуражу ще й горба на спину. Цей персонаж мав бути веселим та ласим до дівчат.

Святкування Маланки, ймовірно, походить від дохристиянського звичаю. У давнину таке переодягання виконувало важливі релігійно-магічні функції, але з часом звичай перетворився на веселу розвагу молоді.

Переодягнені щедрівники на околицях Коломиї, 1960-ті роки (скриншот: localhistory.org.ua)

Як відбувалася різдвяна містерія

Одна з найдавніших різдвяних містерій, що збереглася до наших часів - водіння кози на Щедрий вечір. Це своєрідна ритуальна вистава, де кожен учасник має відповідне до свого персонажа вбрання. Головними дійовими особами є Дід і Коза.

Первинно під час обряду Дід мав "убити" Козу палицею, а потім тужити за нею й намагатися оживити. Це йому вдається зробити завдяки ритуальним діям - співу та пританцьовування, а також дарів, що мають піднести господарі.

У багатьох регіонах Козу оживляв Лікар. Ідея цієї вистави - перемога життя над смертю. У давні часи для скотарів та землеробів це мало особливе значення в період зимового сонцестояння, коли ще було далеко до весни.

Гурт щедрівників у селі Сасівка Свалявського району Закарпатської області. Час зйомки - приблизно пів століття тому (скриншот: instagram.com/past.continues)

Цей обряд мав заохотити природні сили до відродження землі, рослин і всього живого та корисного людині. Варто зазначити, що головним у ритуалі був Дід-жрець, який приносив Козу в жертву поганським богам. В замін він отримував для людей майбутнє тепло, урожай і життя.

Проте з часом обряд дещо змінився. Колись магічний ритуал трансформувався в народну виставу пародійно-гумористичного змісту. Гурт парубків з Вифлеємської зіркою ходили по селу щедрували та відтворювали давню містерію.

Що означає водіння кози на свято Маланки

Етнографи не мають єдиної думки щодо образу Кози. Ймовірно, це залишок давнього вірування, згідно з яким "душа лану є козло- або козоподібна істота, що її переслідують женці, й вона ховається в останній сніп".

Сучасні науковці заявляють, що Щедрий вечір - це свято народження Місяця, а оскільки грецьку богиню Місяця Артеміду зображували з ланню або з козою, то й відповідно ця тварина є атрибутом місячного божества.

Щедрівники на святі Маланки 1958 рік, Коломийський район (скриншот: localhistory.org.ua)

В Україні коза теж уособлювала місяць. Тому дослідники вважають логічним проведення обряду водіння Кози до дня народження Місяця, тобто у Щедрий вечір. Але ця версія не має підтвердження у міфах інших слов'ян.

Існує навіть припущення про зв'язок кози з небесним тілом - на зимовому небі одним із найяскравіших є сузір'я Візничого, головною зіркою якого є Капелла. Ця назва в перекладі означає Коза.

Щедрівник із маскою Кози (скриншот: instagram.com/past.continues)