Історії вцілілих у Дніпрі увійшли до музею "Голоси мирних" Фонду Ахметова

Кухня квартири, у якій жила мама Валерії, - на дев’ятому поверсі. Там лишився тільки шматок стіни. Мама зараз в реанімації, вижила - дивом.

"Чотири години вона там лежала, причавлена плитою. Намагалася махати, гукати. Ніхто не чув. Народилася в сорочці. Струс мозку, вона в лікарні, стабільна", - розказує донька постраждалої.

Мама Олександра перебувала вдома, коли стався вибух. Жінка вижила, але в тяжкому психологічному стані.

"Цей вибух чуло все місто! Мама зараз у родичів. Дуже важкий психологічний стан. Але фізично не постраждала, лише дрібні порізи від скла. Винесені всі вікна, всі меблі понівечені", - поділився Олександр.

Коли стався вибух, Ірина була вдома з двома дітьми-підлітками та 84-річною бабусею. На щастя, із помешкання змогли вийти самостійно, на руках винесли собаку.

"Ми з донькою сиділи на матраці в коридорі. Бабуся наша сиділа у ванній. Ми трошки задрімали. Прокинулися від страшного вибуху. Почали кричати. Полетіли вікна, полетіли двері, але ми всі живі. Все в гару, все в диму", - каже Ірина.

Любов у момент влучення ракети в будинок перебувала на вулиці. Літню жінку мало не знесло вибуховою хвилею, вона тимчасово втратила слух. Любов не стримує гніву.

"Вибух. І таке гаряче повітря - і на мене. А я - раз, і присіла. Мамо моя рідна, це було щось страшне! Вогонь, дим. А я стою. У мене навіть слух зник... Що ж вони так знущаються з нашого народу! Живіть собі мирно, спокійно. Так ні ж! Такого горя наробили", - говорить жінка.