Письменник Нік Лисицький: В Україні упирі були відомі задовго до того, як Брем Стокер написав "Дракулу"

– Ви автор проекту "Енциклопедія української міфології", у рамках якого розповідаєте, як наші предки уявляли надприродних істот. Як виникла ідея створення проекту і яка його мета?

– "Енциклопедія української міфології" - цикл передач на YouTube-каналі Чарівний світ TV. Це частина ініціативи Чарівний світ UA з популяризації української міфології, у рамках якої також створено настільну гру "Чарівний світ. Джерело сили" та мобільний додаток.

За підтримки Українського культурного фонду вийшло вже два сезони шоу. Мета проекту - наочно продемонструвати наскільки українська міфологія багата та різноманітна.

Враховуючи, що на сьогодні саме відео є найпопулярнішими форматом контенту, а цікавих і водночас ґрунтовних проектів присвячених українській міфології вкрай мало, ми вирішили створити свого роду відео-енциклопедію, подивившись яку, діти та дорослі могли б з користю провести час перед екраном та дізнатися про неймовірних персонажів та дивовижні явища.

– При дослідженні української міфології що найбільше вас вразило? Яка істота стала для вас несподіваним відкриттям і чому?

– Перш за все те, що в українській міфології не менше захоплюючих образів та дивовижних історій ніж, скажімо, в скандинавській, грецькій чи єгипетській. Саме це колись вразило мене найбільше і стало поштовхом для глибшого вивчення нашої міфології.

Разом з тим, наша міфологія, особливо давня, дохристиянська, майже не збереглася - інформація про богів та героїв дійшла до нас лише уривками. Тож сьогодні наше завдання - відновити, наскільки можливо, цей вагомий пласт нашої культури. Адже успішні держави будують свої бренди в тому числі і на глибинних сенсах, які зберігаються у міфології. До прикладу, в Китаї всі діти змалечку вивчають свою міфологію.

Власне саме для цього я і створив свого часу проект Чарівний світ UA, а епічне фентезі "Кий і морозна орда", яке побачило світ цього року - це ще один крок для того, щоб і діти більше цікавилися українською міфологією і дізнавалися про наших героїв з сучасних культурних продуктів.

Нік Лисицький (фото надане прес-службою)

– Багато українських міфічних істот мають "закордонні аналоги". А чи є у нас свої абсолютно унікальні надприродні персонажі?

– Кожна міфічна істота відповідає певному архетипу. Саме через це герої різних культур певним чином схожі між собою. Однак, як кожна культура має свої унікальні особливості, так і герої мають характери та форми, які відповідають певній культурі.

Звісно, є і зовсім унікальні персонажі, характерні для певного регіону. В українські міфології це, наприклад, Чугайстер - автентичний міфічний персонаж Українських Карпат. Або Шубін - персонаж з Донбасу, дух-захисник шахтарів.

– Чи всіх міфічних істот боялись українці? Чи були добрі персонажі? Хто до них належить?

– Більшість міфічних образів знаходяться поза межами понять "добро" та "зло". Тобто персонажі можуть допомагати, захищати, або навпаки - виконувати повчальну роль, певні моралістичні функції. При цьому вони не є абсолютно добрими чи злими в сучасному розумінні значення цих слів.

Одним з яскравих прикладів може виступати Кобиляча Голова - персонаж, який винагороджує за чемність та працьовитість, а неввічливих та лінивих - з’їдає. Або, наприклад, Полудниця - страшний потворний дух, який з’являється в полудень і карає тих, хто працює в полі. Очевидно, що його роль не просто лякати, а перш за все застерігати людей від небезпеки сонячного удару.

– Хто із персонажів був найнебезпечніший чи найстрашніший? І чому?

– Значна частина міфічних образів так чи інакше пов’язана зі смертю, яка завжди лякала людей. Такі відомі персонажі як мавки, русалки чи домовики, хоча й мають романтизовані образи, за різними віруваннями теж є духами померлих.

Однак, існують справді моторошні істоти! Такі, що легко підійдуть для фільмів жахів. Наприклад, упир - міфічний персонаж, який п’є людську кров. В Україні упирі були відомі задовго до того, як Брем Стокер написав "Дракулу" і вампіри стали популярними героями сучасної культури.

Вперше про них згадують ще у літописі XII століття. Наші, українські, упирі відрізняються від загальновідомого образу і зовнішнім виглядом: у них червоні обличчя, два серця, хвостик, а також наявні як чоловічі, так і жіночі статеві органи. Згідно українських народних вірувань, упирями можуть бути не лише померлі, а й живі люди.

Ще один цікавий, питомо український, міфічний персонаж - це злидні - маленькі зморщені істоти в лахмітті. Хоча вони не вбивають і не п’ють кров, їх завжди дуже боялися і бояться досі. Адже у якому б домі вони не з’явилися, злидні завжди приносять нещастя і бідність. Навіть дуже багату людину вони швидко можуть зробити жебраком.

– В ірландців є лепрекони, у китайців - дракони, а якого персонажа можуть найбільше популяризувати українці, щоб згодом він став нашою візитівкою?

– Навіщо вибирати якогось одного персонажа? Варто показати світу все багатство нашої міфології! Адже у нас є як герої знані по всій Україні (наприклад давньослов’янські боги, домовики або лісовики), так і автентичні, які можуть представляти певні регіони (Чугайстер або повітрулі в Карпатах, Шубін - на Донбасі). Тож зараз необхідно розповідати про весь наш неймовірний пантеон, а іноземці, згодом, самі визначать, хто їм сподобається найбільше.

Упевнитися в неповторності й харизматичності українських міфічних героїв можна буде 27 квітня на фестивалі "Книжкова країна". Під час інтерактивної бесіди я розповім про те, хто є хто в нашій міфології, де живуть персонажі українських міфів та легенд і як вони стають героями книжок, коміксів та фільмів. Найактивніші учасники бесіди та автори найцікавіших запитань отримають подарунки від мене та видавництва "Фантастичні українці".

Нік Лисицький понад чотири роки досліджує українську міфологію (фото надане прес-службою)

– Ви якось заявляли, що український міфічний світ багатший за світ Марвела. То які істоти можуть конкурувати із американськими супер-героями?

– Мова не так про конкуренцію, як про альтернативу. Адже архетипи - схожі. Проте наші герої мають свій неповторний колорит і саме цим вони можуть бути цікаві. Наприклад, у нас є свій Тор - бог-громовержець Перун, є свій Король Артур - це Кий, легендарний засновник Києва, є свій трикстер - казковий герой Ох…

Так само як смакуючи борщ, іноземці можуть відкривати для себе кулінарну традицію, знайомство нашої міфологією - це можливість глибше пізнавати нашу культуру, відкрити для себе її унікальні сторони.

– У казках часто зустрічається персонаж Баба-Яга. Її співвідносять із російською культурою, адже вона живе у хатинці на курячій ніжці - подібні теремки на обсмолених палях колись будували на болотах Росії. То все-таки Баба-Яга чия міфічна особа? І яким чином вона потрапила в українські казки?

– Те, що Баба-Яга вважається російським персонажем (або, точніше, росіяни вважають її персонажем їхніх казок) - це гарний приклад привласнення культурних образів та наративів.

Насправді ж Баба-Яга - дуже давній слов’янський персонаж, історія якого сягає тих часів, коли літні жінки в племенах були жрицями і виконували різні обряди, в тому числі жертвопринесення та поховання. Вони ж готували юних хлопчиків та дівчаток до обрядів ініціації. Згодом ці функції відобразилися в фольклорі - не лише російському, а і українському, білоруському, польському - казкова Баба-Яга з одного боку пов’язана з потойбіччям, а з іншого - постає свого роду провідником героя до подвигів.

– Уявлення про міфічний світ формувались протягом століть. Сучасні люди не вірять у домовиків, русалок, чугайстрів і тому подібного. Але чи можемо говорити, що зараз люди "створюють" нові міфічні уявлення? Наприклад, після початку повномасштабної війни українці жартують про міфічну істоту "бавовнятко", яке з’являється на окупованій території або в Росії і тоді там "розквітає бавовна". Чи можемо говорити, що ця істота поповнить перелік представників української міфології?

– Міфологізація певних особистостей, явищ чи, навіть, речей притаманна і сучасному суспільству. Адже, незважаючи на розвиток науки та технологій, сьогодні міфи потрібні людству так само, як і тисячу років тому.

Героїчна міфологія займає особливе місце, адже вона зазвичай є результатом певних драматичних подій, коли відбувається протистояння добра і зла. В такі моменти героїзм справжніх людей трансформується у легенди, які мотивують нації на подальшу боротьбу, сприяють піднесенню морального духу.

Гарний приклад 2022 року - Привид Києва, який захищав небо над столицею. Цей образ дуже швидко став популярним у нас та відомим за межами України - в Японії про нього навіть з’явилася манґа (манґа - японський комікс - Ред.). Згодом, можливо, з’явиться і фільм на кшталт "Топ Ґан", адже такого рівня героїзму та майстерності, який демонстрували і продовжують демонструвати українські пілоти, світ давно не бачив. Думаю, що про Привида Києва пам’ятатимуть і через сто років.

Щодо "бавовнятка", то варто розрізняти меми та міфи, адже далеко не кожен мем має потенціал стати міфом.

Під час презентації книги "Кий і морозна орда" (фото надане прес-службою)

– Торік у кінотеатрах вийшов мультфільм "Мавка" за мотивами твору Лесі Українки. В оригіналі казки-феєрії було багато міфічних істот, а от у мультику їх зобразили у дуже "викривленому" образі. Така інтерпретація сприяє популяризації міфічного світу чи навпаки - відштовхує українців від досліджень міфічних істот, в які вірили наші предки?

– "Мавка" безумовно сприяє популяризації нашої міфології і привертає увагу світової аудиторії до нашої самобутньої культури.

Важливо розуміти, що сучасний культурний продукт має насамперед захоплювати та зацікавлювати глядачів чи читачів, на яких він орієнтований. Адже для того, щоб з’явилося бажання досліджувати певну сферу, нею спершу потрібно зацікавитися.

Та й заради справедливості варто зазначити, що у "Лісовій пісні" міфічні персонажі теж адаптовані авторкою відповідно до творчого задуму. Бо "справжня" міфічна мавка - це радше персонаж містичного трилера, а не драми чи казки, адже за народними віруваннями вона не має спини і якщо подивитися на неї ззаду, то можна побачити нутрощі.

– Чи доводилось вам стикатись із людьми у реальному житті, які вірять у домовиків, русалок тощо?

– Віра в домовиків справді сильна! Після того, як ми випустили відео про домовиків, глядачі почали ділитися в коментарях своїм досвідом знайомства з цими істотами. І коментарів справді багато!

– Яким чином зараз можна популяризувати українських міфічних істот і навіщо це робити?

– Кожне успішне суспільство в світі, кожна сильна держава базується на певних сенсах. Міфологія - це саме той пласт культури, який зберігає в собі глибинні сенси нації. Створюючи сенси, кожна країна прагне показати, що вона унікальна і особлива. І завдяки цим сенсам територіальні утворення з роками стають потужними брендами.

Тож, якщо ми хочемо, щоб Україну сприймали сильною державою з давньою історією, яскравою культурою і глибинними сенсами, які пройшли через тисячоліття і сформували дивовижну і багатогранну країну на перетині європейських та азіатських шляхів і культур, нам потрібно в тому числі популяризувати і українську міфологію.

Зробити це дуже просто - потрібно створювати відповідні культурні продукти та підтримувати ті, які вже створені. Дивитися "Мавку", читати епічне фентезі "Кий і морозна орда", грати в настільну гру "Чарівний світ. Джерело сили" та розповідати про них друзям і знайомим за кордоном. Кожен з мільйонів українців, які сьогодні живуть за межами України, може легко стати амбасадором української міфології і допомогти нашим міфічним істотам стати популярними у всьому світі.