Космічне інтерв'ю. Астроном Іван Крячко - про позаземне життя та колонізацію Місяця і Марсу

– Що зараз вивчають в обсерваторії?

– Наша обсерваторія головна в країні і на відмінну від тих, які діють при класичних університетах, ми вивчаємо фактично все, що є у всесвіті. Досліджуємо комети і сонце - маємо сонячний телескоп, який за однією із характеристик входить у 5 кращих у світі взагалі. Наші науковці можуть впродовж 11-річного циклу сонячної активності спостерігати за світилом, мало хто має змогу це робити за допомогою потужних сонячних телескопів. Наші астрономи навіть отримали результати світового рівня.

Також вивчаємо зорі і галактики, зокрема коричневі карлики. За допомогою суперсильних комп'ютерів наші науковці моделюють процеси злиття надмасивних чорних дір. Це важливо, бо за життя однієї людини чи навіть цілого покоління цей процес не вдасться побачити.

У нас є спеціальна станція штучних супутників Землі, яка дозволяє визначати, що у надрах планети - наприклад, як рухаються маси. Єдине, чого ми не вивчаємо - це питання космології. Це про те, як виник всесвіт, що з ним буде далі. В Україні є група науковців, які цим займаються, але вона працює в Інституті теоретичної фізики. Бо космологія - це більше теорія, ніж спостереження, хоча, безумовно, це все стосується астрономічних спостережень.

Іван Крячко - завідувач лабораторії Головної астрономічної обсерваторії НАН України (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

– Нещодавно на Харківщині українці спостерігали полярне сяйво. Чому так сталося і чи означає, що це явище стане звичним для нашого неба?

– Воно траплялось і раніше, просто не було такого інтересу в українців до неба. Він посилився після спалаху боліда над Києвом у квітні цього року. З війною люди стали дивитись по-іншому на небо.

У Харківській області полярне сяйво з’явилося через велику активність Сонця. Коли на ньому відбувається вибух, хмара частинок летить у міжпланетний космічний простір. Частина може потрапляти у магнітосферу Землі, тоді магнітне поле нас захищає і більшість цих частинок відсіюється. Але у районі магнітних полюсів є своєрідні лійки, куди ці частинки можуть проникати і збуджувати атоми газів, які є в атмосфері. І так з’являється світіння, яке може простягатися аж до широти Києва.

Сонце зараз активне і максимуму воно досягне у 2024 році. Але полярне сяйво в Україні не стане постійним явищем.

– Ця активність Сонця відіб'ється якось на людях і кліматі?

– Важко говорити про те, наскільки це пов'язано з кліматом і чи будуть посушливі роки, але магнітних бур буде більше, бо на Сонці будуть сильніші спалахи.

До речі, науковці скептично ставляться до постійних заяв у пресі щодо того, як бурі впливають на людей. Ми завжди наводимо приклад, що коли людина заходить у вагон метро, трамвая чи тролейбуса, або перебуває біля якогось приладу, де я є магніт, то там настільки магнітні поля, що вони перекривають ті невеличкі порції, які йдуть від магнітної бурі. Грубо кажучи, ви переживаєте значно сильніші магнітні бурі у побуті.

– У ЗМІ періодично з'являються повідомлення про те, що великі астероїди наближаються до Землі. Наскільки це небезпечно і чи дійсно може відбутись катастрофічне зіткнення?

– Астрономи кажуть, що ймовірність цього не нульова і зіткнення може статись. І це є справжньою загрозою для Землі. Тому астрономи намагаються знайти всі астероїди, які є потенційно небезпечними для нас. А це - астероїди, які перетинають орбіту Землі, проходячи менше, ніж за 7 мільйонів кілометрів від планети. Для порівняння відстань Землі до Місяця - 380 тисяч кілометрів. Тобто це доволі далеко.

Практично усі великі астероїди вже знайшли, зараз триває робота над тим, щоб виявити ті, які розміром 40-100 метрів і які становлять небезпеку. Для цього створенні спеціальні служби - астрономічні обсерваторії, які в режимі постійного часу відстежують їх. Автоматичні телескопи-роботи знаходять завчасно об'єкти, які дуже швидко рухаються. Але буває й таке те, що їх виявляють за 12 годин до того, як астероїд пролетить повз Землю.

Але є ще одна потенційна загроза - ми ж не перебуваємо у Сонячній системі стаціонарно. Вона теж рухається. Якби ми навколо Сонця "каталися" і до нас нічого зовні не заходило, тоді ми б знайшли всі астероїди і порахували їхні орбіти. Але Сонячна система рухається у галактиці і що може трапитися на нашому шляху - невідомо. Тому небезпека звідкись може прийти.

Іван Крячко показує телескоп обсерваторії, на якому раніше спостерігали за небесними тілами (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

– Науковці шукають планети-двійники Землі. Там може бути життя?

– Астрономи намагаються знайти планету схожу на Землю, але "рідної сестри" ще не знайшли. Є планети з твердими поверхнями - тобто екзопланети, які обертаються біля інших зірок, а не біля Сонця. Але планета схожа на Землю точно є і ми її обов'язково знайдемо. Але от чи є вже там життя - це складніше питання... Зараз нові телескопи - Джеймс Вебб і наступні покоління будуть зосереджувати увагу на цьому питанні.

З 60-х років є програма пошуку радіосигналів від інших цивілізацій, радіотелескопи за цим спостерігають. А є інший варіант для пошуку позаземного життя - треба вивчати атмосферу інших планет. Якщо ми знайдемо там газ, який на Землі може з'явитись тільки в наслідок діяльності людини, це може бути свідченням, що хтось там таки є. Це не буде 100% доказом, що там є розумні істоти, бо можливо там відбуваються якісь процеси, природні для цих умов.

Інше питання - виявлення розумного життя. Зараз відкрили близько 10 тисяч планет, а насправді їх мільйони у нашій галактиці, а у всесвіті таких галактик багато. Чому ж з нами ніхто не зв'язався за цей час? Це так званий парадокс Фермі.

– А що це за парадокс?

– Американський фізик Фермі зауважив, що якщо у всесвіті так багато планет, то насправді біля нас мало б бути дуже багато інопланетян - але їх нема. Землі близько 4,5 мільярда років, а є зорі, яким 10 мільярдів і біля них планети виникли можливо значно раніше за Землю. Відповідно, цивілізації на них могли з’явитись раніше за нашу. Вони б вже могли освоїти свою планетну систему і літати між зорями, і до нас прилетіти, але їх немає. Ось це парадокс Фермі.

– Особисто ви вірите у позаземне життя?

– Я вважаю, що там щось має бути. Якщо просте життя - то 100%. А чому нема проявів цивілізації, то тут можна вже гадати. Можливо тривалість їхнього життя та існування коротка. Мабуть, і земляни самі себе знищать, якщо ми будемо так себе поводити - із Землею, природою, і з людством у цілому. У нас забруднені води та атмосфера. Ми не дбаємо про довкілля належним чином.

Земля - це замкнута система. Ми викидаємо туди якісь речі, а тоді звідти беремо ресурси. В атмосфері вже знайшли мікропластик. Це означає, що ми ним дихаємо. Ми активно розвиваємо електроніку, але невідомо, як це потім може вплинути на нас. Насправді причин може бути багато, що ми дійдемо до цієї межі. Але я оптиміст і вважаю, що розум, якщо захоче вижити - виживе, але це буде пов'язано із величезними проблемами.

Іван Крячко показує кратер на Місяці, який названий на честь засновника Головної обсерваторії України - академіка Олександра Орлова (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

–Торік українська астрофізик Ольга Захожай разом із німецькими колегами, проводячи дослідження у Чилі, відкрила екзопланету. Україна має можливості робити такі відкриття?

– Для цього потрібні хороші телескопи. Але треба розуміти, що астрономія пов'язана наука в цілому світі. Ми не робимо астрономію в Україні окремо, в Європі чи США - окремо. Все це єдина спільнота. Науковці об'єднуються у групи й працюють разом. В Чилі стоять високотехнологічні телескопи і хорошим науковим командам виділяють час на тривалі спостереження.

Єдине, що для України треба зробити зараз - стати членом Європейської південної обсерваторії. Бо побудувати гарний телескоп дуже складно навіть багатій країні. Тому 14 європейських країн об'єдналися і створили південну обсерваторію, яку разом фінансують. І свої телескопи вони поставили не в Європі, а в Чилі, бо там краще небо для спостережень. Розмови про вступ України тривають, але треба гроші. Україна є учасником ЦЕРНу, який використовує великий адронний колайдер, треба ще долучитись до південної обсерваторії.

– Китай планує висадитись на Місяць вже до 2030. Це реальні плани?

– Так. Китай дуже багато робить у галузі космонавтики. Вони створили свою практичну орбітальну станцію, яка літає навколо Землі. Апаратами вони вже висаджувались на Місяць. Пілотована експедиція теж полетить, тільки важко сказати коли. Думаю, що до 2025 року людина знову повернеться на Місяць, але це будуть американці.

Взагалі Місяць стане у найближче десятиліття стане темою номер один для космічних розмов. На природний супутник прибуде не тільки людина, там ще й збудують орбітальну станцію. З часом екіпажі прилітатимуть туди і з неї висаджуватимуться на Місяць. І зрештою на супутнику зроблять базу. Це буде форпостом - точкою з якої людство далі піде до Марсу.

Буде чергова космічна гонка за участі не тільки Китаю та США, а й Індії. Амбітні плани також в Еміратів. Ця країна має космічний апарат навколо Марса, вона планує автоматичну експедицію до одного із астероїдів.

– Українці мають шанси потрапити у якісь космічні експедиції?

– Україна наче підписала якісь домовленості про участь в американській програмі Артеміда, але ми можливо щось будемо допомагати, але українець навряд чи полетить у складі екіпажу на Місяць. Можливо з часом ми зможемо розробити якийсь науковий прилад і поставити на певний космічний апарат. У нас є лабораторія наукового приладобудування, яка робить прилади на замовлення європейців. На орбітальному супутнику, який літає навколо Марса і вивчає гази в атмосфері, стоїть прилад, який зроблений у нас в Києві.

– Ілон Маск вже не одноразово заявляв свої амбітні плани колонізувати Марс.

– Це красиві плани, але все те, що людина говорить - це ближче до фантастики. Це красиво звучить, це захоплює, але там дуже мало реальних речей. Треба ще пройти довгий технологічний шлях - розробити ракетоносій, космічний корабель. Зрозуміти, як під час багатомісячного польоту на Марс на астронавтів впливатиме Сонце, як пришвидшити політ.

Але суто стратегічно - це правильний підхід. Якби людство розвивалось як слід і не воювало, а зосередилось на правильних речах - то ми б колонізували Марс. Думаю, що до середини століття цього не станеться.

– Що треба, щоб українська астрономія зараз активніше розвивалась, а Україна також могла стати учасником космічної гонки?

– Треба, щоб вона фінансувалась. І друге, що потрібно - це молодь. Можливо, це навіть важливіше, ніж гроші. Ці речі пов'язані, бо молодь, яка прийде і не отримуватиме гідної зарплати - знайде вигідніші умови. А якщо ці два компоненти у нас будуть - тоді все буде гаразд.

Україна завжди була потужною країною і в астрономії, і в космонавтиці. Ми досі можемо робити ракети, наукові прилади і навіть космічні апарати. Єдине, чого у нас нема - свого космодрому, але навіть це не проблема, бо може бути повітряний старт. Все впирається у політичну ціль.

На початку 2000-х у нас в обсерваторії була ідея зробити невеликий космічний апарат і запустити його на полярну орбіту Місяця, щоб можна було бачити полюси. У той час цього ще ніхто не робив. Якби було певне політичне розуміння, що це треба зробити, то Україна була б першою. А зараз Індія вже посадила свій апарат на Південному полюсі і ці всі розмови стали неактуальними, бо першість втрачено.

Астроном показує на глобусі Місяця ту частину супутника, якої ніколи не видно із Землі (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

– Цього року українці над Києвом спостерігали болід, а які ще унікальні астрономічні явища чекають нас у найближчий рік?

– Таких речей не можна спрогнозувати. Ми можемо говорити тільки про метеорні потоки, які традиційно є влітку - це Персеїди, пізніше - це Оріоніди, Леоніди, Гемініди. За небом ми спостерігаємо, обстановка контрольована, але чогось такого супернезвичного ми не передбачаємо.

– За якими зорями найкраще спостерігати з території України?

– Якби ми були на Півдні за екватором Землі, то ми б побачили дві яскраві плями - Велику і Мала Магелланові Хмари - це супутники нашої галактики. На небі України таких яскравих галактик нема, але є туманність Андромеди - її можна бачити неозброєним оком, хоч вона не так вражає, як Магелланові Хмари. У нас можна побачити багато сузір'їв, є такі, що не заходять - та ж Велика Ведмедиця, вона на нашому небі у будь-яку пору року.

Зараз є так званий літньо-осінній трикутник - це зорі із сузір'я Орла, Альтаїр Вега із сузір'я Ліри і Денеб із сузір'я Лебедя. Далі є сузір'я Пегаса і сузір'я Андромеди. А взимку вийде небесна група на чолі з Оріоном. Це дуже яскраве сузір'я, яке вражає. Якщо порівнювати з Півднем, то стосовно сузір'їв, наше небо яскравіше.

– Нещодавно українці активно обговорювали інформацію, що NASA додали 13-те сузір'я до Зодіаку й через це начебто зміняться усі знаки гороскопа.

– На жаль, інформація дуже спотворена. NASA насправді нікуди нічого не вносила. Вони говорили про те, що є 13-те сузір'я, через яке пролягає річний шлях Сонця. Світило проходить коло на небесній сфері, яке ще називають екліптикою, і дійсно перетинає 13 сузір'їв.

Насправді є дискусія, скільки ж є Зодіакальних сузір'їв? Правильна відповідь - 12 і знаків Зодіаку теж 12. 13-те не належить до Зодіакальних, хоча воно лежить на екліптиці. Тому нічого не змінилося в плані астрології - хай люди заспокояться, їхні знаки нікуди не ділися. Хоча астрологія не є наукою.

Пояснити, чому Змієносець не став зодіакальним знаком - просто. Цей поділ відбувався десь 2 тис. років тому. Змієносець хоч і велике за площею сузір'я, але воно слабке і немає яскравих зір. А поряд з ним виразний Скорпіон із зорею Антарес - суперником Марса червоного кольору. А з іншого боку - Терези. Вони хоч і не дуже яскраві, але фігура виразна. А от Змієносець - ні, тому його обійшли увагою.

Іван Крячко наголошує, що для розвитку української астрономії потрібне фінансування та молоді науковці (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

– Є теорія змови про те, що американці насправді не висаджувались на Місяць. Це абсурдні припущення?

– Люди, які в це вірять, не враховують аргументів. Їм як горохом об стіну. Це ще одна категорія прихильників теорії, що Земля має плоску форму. Те, що люди були на Місяці, підтверджує багато речей. Зараз до супутника літають апарати і фотографують поверхню із доволі високою роздільною здатністю. Так от, місця посадок мобільних апаратів і сліди від електромобілів астронавтів - це все досі видно. Усі ці сліди залишились.

А ще у Радянській армії прослуховували усі розмови, коли американці запускали свої космічні апарати. Це все відстежували спецслужби, фіксували усі старти ракет. Тому те, що американці були на Місяці - правда.

– Українці часто фантазують про астероїд, який би міг стерти Росію з лиця Землі. Теоретично таке може статися?

– Може. Тунгуський метеорит у 1908 році впав у Сибіру, де безлюдна територія і тоді поваляло дуже багато дерев. Але порахували, що якби він залетів на 2 години раніше чи пізні (тут уже не пам'ятаю), він би впав у районі Санкт-Петербурга, це була б просто катастрофа.