Того страшного лютневого дня, який пам'ятає кожен українець, Аліна щиро здивувалася маминим словам, що школи не буде. У наступні тижні 2022 року дівчинка дізналася, як це - радіти локшині швидкого приготування, ночувати у холодному погребі та тікати, коли біля будинку стоїть танк.
Свою історію 11-річна Аліна з села Шибене на Київщини довірила музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.
"У перший день ми сиділи й не знали, що робити. Виїхати не могли, бо у нас стара машина і ми боялися на ній кудись врізатися - приміром, у танк. Тато-далекобійник був не в Україні, але сказав, що приїде за нами", - пригадує дівчинка.
Аліна та її сестра під час обстрілів ховалися під столом, за яким зазвичай робили уроки. Потім у гардеробній. Коли ж вибухи стали ще ближче, то перебралися у холодний льох. Багато тяжких спогадів дитини з тих днів пов'язано із почуттям голоду та рідкісними їстівними знахідками.
"Ми з сестрою згадали, що мама купила перед повномасштабною війною локшину швидкого приготування. Суп зробили шикарний! Іншим разом ми знайшли картоплю і зварили її "в мундирах", - розповідає Аліна.
Одного ранку вийшовши на подвір'я, діти побачили, що на будинок направлено дуло танка. Після цього родина вирішила рятуватися. І у дорозі дівчинка нарешті зустрілася з батьком.
Історія Аліни з села Шибене увійшла до музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова, який збирає історії мирних мешканців України про війну від першої особи. Його архів містить вже 120 тисяч історій.
Розкажіть свою на порталі Музею https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.