Врятувала українську вишивку від "совєтів" і отримала "Оскар". Дивовижна історія життя Варвари Каринської

Харків та вишивка

Варвара Жмудська народилася 3 жовтня 1886 року в Харкові, в сім'ї купця-міліонера Андрія Яковича Жмудського. Вона стала 3 з 10 дітей у родині й найстаршою донькою. З раннього дитинства захоплювалася вишивкою. Освіту отримала в Харківському університеті - вивчала право.

В 1908 році вийшла заміж, за сина заможного промисловця Олександра Мойсеєнка. За рік народила доньку Ірину. Однак за кілька місяців стала вдовою - чоловік помер.

Виграла судовий процес зі старшим братом Анатолієм, отримавши опіку над його дворічним сином Володимиром, якого виховала як сина.

Згодом знову вийшла заміж - за адвоката-криміналіста М. Каринського. У 1915 році сім'я перебралася до Москви, де Варвара віддалася мистецтву і стала господинею салону.

Вона розвивала власну художню техніку, комбінуючи шматки кольорової шовкової марлі з фотографіями та малюнками. Темою її перших робіт став балет. Свої перші та вдосконалені 12 робіт вона виставила у популярній московській галереї. Виставка принесла їй успіх, у тому числі й матеріальний.

Життя Варвари сильно змінилося після революції 1917 року - у той час вони з чоловіком розривалися між Харковом та Сімферополем. А після захоплення Криму червоними чоловік емігрував, а Каринська залишилася сама в країні більшовиків.

З подачі М.С. Каринського влада Російської імперії поширила інформацію, що Володимир Ленін – явний німецький шпигун. Далі - більше. У 1918-1920 рр.. Микола Сергійович служив начальником Чорноморської губернії й керуючим Міністерством внутрішніх справ Південно-Російського уряду, тому потрапив до "чорного списку" більшовиків, йому загрожував розстріл.

У 1921 році вона знову повернулася до Москви та одружилися з сином одного з найбагатших московських дореволюційних промисловців, Володимиром Мамонтовим.

В умовах НЕПу знову відкрила салон для митців, а також модельне ательє з пошиття одягу й капелюшків, антикварну крамницю та школу вишивання. Втім, невдовзі радянська влада націоналізувала школу.

Варвара Каринська та юна Ліз Тейлор (скриншот)

Втеча за кордон

1924 - за підтримки наркома радянської освіти Луначарського Варвара разом з дітьми виїхала за кордон під виглядом організації виставки робіт її учнів у країнах Європи. Під учнівськими полотнами вона вивезла унікальну колекцію церковної вишивки XII-XIII ст, яку збирала довгі роки і яку радянська влада намагалася знищити.

На щастя Варвари, у той час на митницях не було рентгену, а картини у рамах не просвічували. Зверху вона натягнула вишивки на тему "Пролеткульту" та Радянської держави. Фамільні діаманти зашили у капелюх доньки, гроші - у підкладку пальто та у книжки, між сторінками Карла Маркса та Фрідріха Енгельса.

Після кількох років у Берліні та Брюсселі, вона оселилася в Парижі, де прожила 9 років. Там українка встигла попрацювати з Сальвадором далі, Марком Шагалом та іншими художниками. Створювала костюми для трупи "Балле рюс де Монте-Карло", костюмовані вистави Жана Кокто і Луї Жуве, та інших відомих балетних труп.

Варвара Каринська у Лондоні (Вікіпедія)

Нове життя у Нью-Йорку

У 1939 році вона разом з дітьми почала нове життя. Каринська - у Нью-Йорку, де змінила своє ім'я на Барбару, її донька Ірина - у Парижі, де вийшла заміж та народила двох дітей, а син пішов до французької армії, коли почалася Друга Світова війна.

Володимир був в страшних боях, отримав поранення, попав у полон, втік з німецького концтабору, переїхав в США, а згодом вступив до американської армії.

Після закінчення Другої світової війни повернувся Володимир Жмудський, змінивши ім'я та прізвище на Лоуренса Владі, він всю організацію виробництва взяв на себе. У 1946 році родина відкрила власну справу, і незабаром їхнє ательє-магазин балетних костюмів "Covent Garden" стало вельми популярним у середовищі нью-йоркських театралів. До речі, воно успішно працює й досі.

За наступні 30 років вона створила майже всі костюми до постановок засновника Школи американського балету Джорджа Баланчина, Також робила сценічні костюми для різних танцювальних колективів, мюзиклів на Бродвеї та фільмів у Голівуді. Баланчин дав українці прізвисько - "Шекспір костюмів".

Варвара Каринська та Джордж Баланчин (Вікіпедія)

Переворот у балетній моді

Каринська здійснила переворот у балетній моді, створивши балетну пачку. Танець вимагав все більшої свободи та пластики, тому дизайнерка відійшла від обручів та пачок на кшталт парасольок зі спицями.

За своє життя вона створила понад 9000 костюмів, в її платтях сяяли Марлен Дітріх, Інгрід Бергман, Джуді Гарленд, Вів'єн Лі.

1948 року удостоєна вищої нагороди Американської кіноакадемії - премії "Оскар", за дизайн костюмів для фільму "Жанна д'Арк". У 1952 році її знову номінували на "Оскар" - за костюми до фільму-балету "Ганс Крістіан Андерсен".

Великої українки не стало 18 жовтня 1983 року, вона померла у Нью-Йорку в віці 97 років. До останнього дня Каринська не розлучалася з п'яльцями для вишивання.

Інгрід Бергман у костюмі Варвари Каринської (Вікіпедія)