Про те, чи будуть виплачувати пенсії після завершення війни, чому Україні варто змінювати пенсійну систему, як заощаджувати на власну старість і скільки потрібно відкладати від заробітку, в інтерв'ю РБК-Україна розповів економіст Павло Шеремета.
Наразі в Україні триває підвищення пенсійних виплат. Таким чином розмір середньої пенсії збільшиться з 5 395 до 5 717 гривень. Однак водночас час від часу виникають дискусії про те, що держави не зможуть виплачувати пенсію майбутнім поколінням. Тому їм доведеться подбати про свою старість самостійно.
Ми розпитали економіста, засновника Києво-Могилянської бізнес-школи, експрезидента Київської школи економіки, ексміністра економічного розвитку і торгівлі України Павла Шеремету про те, як потрібно змінити пенсійну систему України, як забезпечити собі фінансову свободу в старості та як правильно заощаджувати кошти.
– Що буде з пенсіями після війни? І чи можемо ми зараз це прогнозувати?
– Це залежить від того, скільки наших громадян повернеться відразу після війни, адже це наповнення і державного бюджету, і пенсійного фонду. Наразі оптимістичний прогноз говорить про те, що повернеться половина.
Кожен день війни зменшує готовність людей повертатися. Якщо брати перспективу трохи далі, то там ситуація є трохи гіршою. У нас відбувається дуже серйозне старіння нації. На одного пенсіонера не вистачає людей, що працюють. Це за нинішньої солідарної пенсійної системи.
Взагалі ця система застаріла й дивна, як залишок радянського союзу. Давно потрібно було зробити те, що зробили наші сусіди. Відповідно Західна Європа та США завжди це мали - індивідуальну пенсійну систему, тобто коли ти заощаджуєш собі на пенсію.
Для українців це болюча тема, і влада це розуміє. Але, на жаль, жодна влада так і не спромоглася провести пенсійну реформу. У результаті в нас залишається ця солідарна система. І перспективи для таких людей, як я, які ще не на пенсії, але вже наближаються до цього, примарні. Я вже не кажу про молодих людей.
Якщо не буде серйозного повернення наших біженців і якщо не буде збільшення нашого населення через притік іммігрантів, це створює серйозні питання на майбутнє.
Я рекомендую українцям якнайшвидше перейти до планування власної пенсії. Хоча мені важко уявити, що пенсії не виплачуються. Але ця пенсія нам не сподобається, як і сьогодні вона не подобається пенсіонерам.
Ви хочете мати хорошу пенсію? Це ваша відповідальність.
Зараз меншість людей працює на державу. Тим не менше практично всі очікують від держави пенсії. Чекайте! Час змінився. Держава не повинна нести цю відповідальність. Мене критикують за те, що я це кажу, але ж я не є держава. Вона може вирішити, що буде нести цю відповідальність. Просто я знаю дещо про стан фінансів в Україні.
Відповідно, друзі, я кажу й собі, і вам, і нашим читачам, особливо молодим: забудьте про державні пенсії. Якщо я пів року пропрацював в уряді, а решту часу - в приватній економіці, то що мені винна держава? Ти все життя працював у приватному секторі, то де твої заощадження, Павле?
Я думаю, нас життя змусить перейти на індивідуальне фінансування пенсій. Це те, що робить увесь розвинений світ.
– Як можна відкладати на пенсію?
– Для цього є окремі вузькі спеціалісти, бо це серйозна справа, яку потрібно досліджувати. Готуючись до інтерв'ю, я подивився, що радять мої знайомі. Зараз вони говорять про ОВДП у гривнях, хоча у валюті теж є.
Долар є відносно стабільним. Відповідно валюта є ще однією можливістю для забезпечення.
Цінні папери та дорогоцінні метали також можуть бути. Якби в Україні був фондовий ринок, можна було б говорити про корпоративні цінні папери, акції та облігації. Зараз цього з різних причин немає, а все-таки можливістю це може бути.
У нерухомість можна вкладати, як зараз багато українців роблять.
Я б сюди додав освіту, хоча це вважають витратою, а не інвестицією. Зважаючи на складнощі, в яких перебуває економіка України, фінансування освіти буде перетікати до функції самих громадян.
Освіта - це екзотичний інструмент, але вона піднімає продуктивність країни. Це однозначно. Я інвестую у свою освіту та ще більше в освіту своїх дітей. Тому що я хочу, щоб вони були глобальними та продуктивними.
Власне здоров'я - це теж хороша інвестиція. Деколи трошки вимагає коштів.
Важливо також розуміти, в якій пропорції ви інвестуєте. Це - до спеціалістів. Оскільки все у світі змінюється, відсотки не сталі, проте експерти можуть сформувати цей "портфель".
Українцям варто звикати до таких слів також. Дуже шкода, що такі речі практично не викладають у школах. У світі фінансову грамотність викладають, це прям один із ключових предметів.
– Уявімо, що це інтерв'ю прочитала 40-річна людина, якій не так багато до пенсії, проте вона ніколи не відкладала. Чи не пізно розпочати та в яких обсягах це робити?
– Ніколи не пізно. Я бачу, що війна навчила багатьох українців. Я багато читав дописи українців, які тут жили на широку ногу, а потім: "Ой, а в нас нічого немає. А допомога маленька".
Це питання залежить від того, які у вас доходи, які видатки. Якщо зараз я інвестую в освіту своїх дітей, то я менше заощаджую, тому що мені потрібні ці кошти для них.
Для себе я зробив такий висновок: я б сказав, що 15-30% від доходу треба відкладати. Треба виробити внутрішню дисципліну, що це недоторканний запас.
Якщо доходи дозволяють заощаджувати більше, будь ласка. Якщо життя вимагає більше видатків, також зрозуміло. Але тоді потрібно відкоригувати, тому що ти певний час не заощаджував.
Тут є ще один момент. Кредитування. Треба розуміти, що кредит - це негативні заощадження, оскільки ви винні банку. З цим варто обережно. Дивіться на свою здатність повертати ці кредити.
Я ціную людей, які живуть за принципом не брати кредитів взагалі. У 2008 рік я зайшов з кредитом. У 2022 рік я зайшов без кредиту. Другий варіант мені сподобався більше попри війну.
Економіст Павло Шеремета закликає українців самостійно фінансувати свою пенсію (ілюстративне фото: Getty Images)
– Що таке приватні пенсійні фонди? Як вони працюють і чи можна їм довіряти?
– У нас майже нічого немає, важко щось порівнювати. Приватні пенсійні фонди повинні робити якісь пропозиції. Я мав би бути для них цікавим клієнтом, але вони, здається, не дуже активні.
В Україні є соціальний феномен про низький рівень довіри, це відомо. Це також напевно спадок радянського союзу. Тому що ті, хто довіряли, гинули першими.
З цим треба працювати. Молоде покоління вже не мало б зростати в низькому рівні довіри. Нехай тоді ці фонди об'єднуються й щось роблять для того, аби змінювати ставлення молоді.
Цікава річ відбувається в маленьких громадах із муніципальним пенсійним фондом. Це люди, яких ви знаєте. Відповідно якщо ви знаєте, що в них є схильність напиватися й красти, то туди кошти ви не понесете.
А якщо ви знаєте, що ось хороший господар, то до нього довіра була б вищою й до його фонду також. Тобто я більше вірю в такі низинні структури, мережеві.
Нормальний рівень заощаджень у світі 25-30%. В Україні він становить 13%. А в Китаї - 45%. Вони заощаджують як несамовиті.
У мене був знайомий кореєць із трьома дипломами про найкращу освіту. Одного дня в п'ятницю ми з друзями вирішили випити кави. Він каже: "Я не йду". Хоча в очах видно, що хоче (сміється).
Чому? Тому що він вичерпав свій бюджет на каву цього тижня. Ось така культура.
– Підсумуймо нашу розмову. Який головний меседж ви хочете виділити?
– Ідея капіталізму та вільного ринку полягає в тому, щоб у молодих людей був вибір. Ви можете тусити й розважатися, а можете заощаджувати ці кошти. Це ваші персональні питання.
Ми залишаємося демократами й лібералами. Заощаджувати чи ні - це ваша відповідальність, але краще заощаджувати (сміється).
Раніше в інтерв'ю РБК-Україна клінічний психолог Віталій Луньов розповів про те, як правильно комунікувати з військовими, чи нормально боятися мобілізації та чому українці багато конфліктують.
Читайте також, як змінився ринок праці в Україні через повномасштабну війну РФ та загальну мобілізацію.