"Дякуємо за футбол". Українці зворушливо прощаються з Артемом Франковим

"Пишаюся і дякую за кожну зустріч, за кожну розмову і пораду. За все", - написав заступник головного редактора "Футболу" Андрій Шахов.

"Знали одне одного відтоді, як він переїхав з Харкова до Києва наприкінці 90-х, і його на Республікані в перерві якогось рядового матчу ДК в Чемпіонаті України представив шановний Олександр Липенко, він тоді балагурив на всіх внутрішніх іграх команди (обидва стояли поруч зі мною у тій старій ложі преси, журналістів ще було небагато, як і глядачів на трибунах. Субота, осінь, день був теж теплий).

Артем був дуже світлою людиною. А молодший за мене на рік. З початку повномасштабного вторгнення рф записував з Оболоні життєствердні відео про поточну ситуацію, допоки росіяни не забралися з київського напрямку, потім повернувся до справ футбольних. Почав видавати електронну версію культового Футболу, незмінним головредом якого був.

Троє дітей без батька лишилися. Єдине що тішить - смерть була легкою, принаймні швидкою. Тепер розумію, чому він пояснював, що для війни на передовій фізично вже не готовий за станом здоров'я. І так, він був офіцером (точніше, мав офіцерське звання), щоправда "піджаком", це військова кафедра цивільного ВИШу. Був щасливий у сімейному житті. Таких меншість і взагалі це рідкість в наші "веселі" часи. Блискуче грав у шахи. Спочивай з миром, друже...", - пише Руслан Свірін.

"Один з тих, хто стояв біля витоків сучасної української футбольної журналістики. Світла пам'ять... На фото: Артем Франков (у центрі) серед колег після міжнародного матчу. Венеціанський дворик Республіканського стадіону, Київ, середина 90-х...", - поділився Юрій Бондар.

Артем Франков з друзями (фото: facebook.com/Юрій Бондар)

"Сумна новина для всіх, хто любить український футбол. Помер Артем Франков. Ми були знайомі років тридцять, коли він тільки починав свій блискучий шлях спортивного журналіста. Здається, він знав про футбол все. Коли разом з Андрієм Шаховим харківські хлопці, вже давно покійний Володя Крикунов і Артем тільки починали видавати журнал "Футбол", то мені довелось якийсь час жити з ними в одній квартирі в Києві. Вони були справжні футломани, зранку до вечора тільки дивились і говорили про спорт №1.

Це було феєрично споглядати, бо про нього вони фанатично розповідали як про музику, алкоголь і секс. Потім в житті Артема були різні періоди. Останнім часом він хворів, переніс другій інсульт і на 53-му році життя відійшов у Вічність. Не здивуюсь, якщо святий покровитель футболу Луїджі Скрісоппі десь на небесах вже слухає байки Франкова. Краще за нього мало хто вмів смакувати гру мільйонів", - розповів Володимир Чистилін.

"Я також напишу декілька слів, адже для мене він все життя був десь поруч. Ще в школі почав читати його журнал, потім книги, телеграм-канал, Ютуб-канал. Розумна, начитана людина зі своєю думкою, яку було цікаво послухати не тільки на тему футболу. Він любив історію і любив розповідати історії. Декілька років тому я буквально сам напросився, що б познайомитися особисто, у 2023 вже сиділи за однім столом в одній команді... Земля пухом, співчуття рідним", - написав Олег Лупич.

Артем Франков (фото: facebook.com/Олег Лупич)

"Це щось таке з дитинства, з good old times, коли найбільшою війною був матч "Динамо-Шахтар" чи "МЮ-Ліверпуль". І ти міг на пам'ять видати склад "Карпат" в останньому матчі й всі рахунки туру в Англії. А дивився ти все це - в журналі "Футбол". Головредом якого і був Артем Франков. Який і помер вчора ввечері у віці 53 років. Для чималої кількості журналістів мого віку перше бажання піти у професію починалося саме з його колонок. У мене було - саме так. Не буду брехати, що в 12 років читав "Дзеркало тижня".

Я читав "Футбол". І колекціонував номери. І тому у мене до останніх років була повна колекція цього журналу з 1997 по 2002 рік. Коли я вперше уявив себе журналістом - то я уявив себе саме спортивним оглядачем. В журналі "Футбол". RIP, пане Артеме.Сподіваюся, на тому світі ви в віп-ложі вже пишете паралельно з футболом колонку. В якийсь небесний "Футбол". Дякую за якість і пристрасть. І за моє щасливе футбольне дитинство...", - написав Богдан Буткевич.

"Артем Франков був неймовірно талановитою людиною. Дуже обдарованим, що найбільше у світі любить читати та писати - і, що особливо підкуповує, ніколи не зупиняється в розвитку. Як він освоївся у телеграмі! 99% молодих, і я в тому числі й близько не встигали за його спритністю.

Артем Вадимович, як ніхто, умів дивитися в корінь і розуміти, що найцікавіше аудиторії. І через 10, ні через 20 років роботи нон-стоп, без відпустки, не втрачав ні інтерес, ні любов до гри. Я пишаюся, що кілька років працював під керівництвом цієї людини. Звичайно, якби не Франков, мого каналу ніколи не було б. Про кожен свій текст я думатиму: "А чи сподобався б він Артему Вадимовичу?" Спочивай з миром, АВФ...", - написав Віталій Пасічний.

Артем Франков (фото: facebook.com/Віталій Пасічний)

"Давним-давно надсилав йому свої сирі наївні роботи. На сопливого студіоза можна було взагалі не звертати увагу. Але він завше знаходив час відписати пару слів на "мило" чи смс… Це окрилювало. Дякую за епоху, Вадимович....

Подумалось, що вже трійця фундаментальних авторів того "Футболу" відійшла у засвіти - Таліновський, Панкратов, Франков. Чи то час так швидко біжить. Чи просто життя суворе. І лише на полицях - десятки їхніх книг і спецвипусків. Це вічне. Це, вкупі зі спогадами про чарівну епоху авторів-романтиків, завжди з тобою", - написав Олег Бабій.

"Пішов з життя Артем Франков - чудовий спортивний журналіст та редактор, людина з енциклопедичними знаннями, власними принципами та позиціями. З його ім'ям нерозривно пов'язана історія журналу Футбол, він його створив під власне бачення, зібрав потужний творчий колектив, його колонки читали, до думок прислуховувались. Без перебільшення, для українського футболу Артем зробив ані трохи не менше ніж більшість наших футболістів та тренерів, майже три десятиріччя висвітлюючи всі футбольні та навколофутбольні події.

Під власним кутом зору, маючи неповторний слог, вирази, вставляючи цікаві історичні чи географічні нотатки. З ним було цікаво та легко, пам’ятаю одну з наших останніх зустрічей в травні 22 року, коли в тоді ще безлюдному Києві пили каву біля метро Героїв Дніпра. Зустрілися випадково, а тем для розмов було безліч.

Тоді відкрив для себе іншого Артема - з чіткою патріотичною позицією, грамотним аналізом військової ситуації. Як випускник військового інституту, мав глибокі знання в історії, розумів суспільні процеси. Вже тоді був оптимістично налаштований та не сумнівався в нашій перемозі. З сумом додав, що через стан здоров’я сам не може допомогти…", - написав Дмитро Шаповал.

"Другий інсульт...53 роки... і нема людини... Пішов з життя Артем Франков, головний редактор журналу "Футбол", який вплинув на життя багатьох поколінь вболівальників. Феномен Франкова полягав у тому, що він запровадив якісно нову подачу футбольних репортажів на шпальтах легендарного "Футболу". Фактично, це була революція у спортивній журналістиці. Вічна память...Прощавай ....", - написав Сергій Семененко.