Дружина Мірошниченка назвала невідомі факти про названого сина: "Дитина жила в особистому пеклі"

"Це нормально"

Мірошниченко розповіла, що процес адаптації дитини, яка жила без батьків, непростий. Але вона знає, що чим спокійніше до цього ставитися, тим швидше усе мине. Тому жінка тримає себе у руках та не дозволяла собі зриватися, хоча Марсель іноді й влаштовував істерики.

"Дитина відновлює довіру до світу, вона спершу не вірить ні мені, ні оточенню. А якщо ти тиждень поводишся нормально, а на восьмий день зриваєшся - ридаєш або кричиш, то він такий собі в думках: "Ага, я відчував, що це не дуже безпечний простір. Вони якісь не дуже адекватні", - пояснила Мірошниченко.

"Зрозумійте: якийсь час до знайомства з вами дитина жила в особистому пеклі і накопичила багато такого, чим не мала змоги поділитися. От нарешті вона починає довіряти, хоче виплакатися. І кожного разу, коли він впадав в істерики, ми розуміли, що йому треба очиститися. Так і сталося", - додала вона.

Мірошниченки та їхні діти (фото: instagram.com/_inna_mi_/)

Як змінився Марсель

Дружина ведучого розповіла, що нині хлопчик вже вивчає світ, і це дуже важливо. Адже малюки, які перебувають у дитбудинках, зазвичай не мають жаги до чогось нового та цікавого.

"Їхній організм функціонує виключно в режимі виживання. Задовольняють свої базові потреби: дихають і їдять - все. А бажання розвиватися, вчитися говорити, торкатися різних речей немає апріорі. Навіть у найкращих закладах все одне таке спостерігається", - пояснила Мірошниченко.

Коли вона та її чоловік забрали Марселя додому, спочатку він нічим не цікавився. Він погано ходив, повільно рухався та не грався іграшками. Але потім хлопчик відчув безпеку, він почав довіряти та захотів пізнавати світ.

Марсель з мамою (фото: instagram.com/_inna_mi_/)

"Він звикав, розкривався. Не було такого, що спочатку був ніби в якомусь незрозумілому стані, а на ранок встав: "Все, тепер я дитина, яка хоче вивчати світ". Ми до цього йшли дуже маленькими кроками: він ставав більш розкутим, рухливим, усміхненим", - розповіла жінка.

"Звичайна дитина у віці двох років, а не дерев’яна лялька, яку оживили. А саме таке враження складається, коли бачиш таких дітей у державних закладах. Вони, як ляльки, які лише дихають та їдять. Сказали сидіти – сидять пів години, як роботи, не рухаються, дивлячись в одну точку", - додала вона.