В Україні живе до 70 тисяч дітей, які позбавлені батьківського піклування, дітей-сиріт і дітей, які вилучені від батьків. З них 23% - у прийомних родинах чи в дитячих будинках сімейного типу.
Наталя Родних виховує 10 дітей, вісім з яких вони з чоловіком всиновили. У лютому 2022 року їм довелося терміново виїжджати з окупованої частини Херсонщини, а кілька місяців тому родина втратила батька.
РБК-Україна (проєкт Styler) поспілкувалося із сім'єю Родних про їхнє перше знайомство з дітьми, великий побут і виклики під час повномасштабної війни.
Наталі 45 років. Усе своє життя вона прожила в Бериславі, де створила сім'ю та займалася господарством. Чоловік забезпечував дітей, працюючи позмінно у двох містах. Так було до того, як біологічні син і донька вирішили переїжджати до столиці.
"Діти в Києві, ми вдвох з чоловіком. Ми сіли й зрозуміли, що нам для двох це забагато. І землі багато, і хата велика, і двір здоровий, і така тиша, до якої ми не звикли, трошки не для нас", - згадує Наталя про перші думки всиновити дітей.
Рідні діти подружжя одностайно підтримали рішення батьків. Тому за два місяці в сім'ї Родних відбулося велике поповнення - восьмеро дітей. Проте водночас це величезна праця та відповідальність.
"Це діти, які можуть попасти до нас у родину, і за все своє життя, що будуть з нами, можуть нам так і не повірити. Ми ось це все спочатку обговорили між собою. Ми вирішили, що саме дорослі діти нам треба. Чого в пріоритеті дорослі діти? Може, трошки грубо, тому що вони нікому не треба", - каже відверто жінка.
Наталя Родних із чоловіком всиновила восьмеро дітей (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)
Для того, щоб подружити дітей між собою, тато знайшов доволі простий, але дієвий спосіб - самому стати для них товаришем. Це й дало свої плоди.
"Коли син приїхав до нас у гості на Новий рік, зізнався, що так класно. З його вуст це прозвучало так: "Я пишаюся, що народився саме в цій родині, і в мене є такі батьки". Значить ми зайнялися тим, що нам треба, значить ми робимо щось хороше", - переконана Наталя.
Чоловік і біологічні діти Наталі (фото: особистий архів)
Сьогодні діти дуже допомагають їй у хатніх справах і підтримують завжди, коли в цьому є потреба. За час нашого перебування в домі Родних ми переконалися, що стосунки між ними справді щирі та теплі.
24 лютого 2022 року сімейну ідилію перервав гучний вибух. У той день найстарший син Едік прокинувся до школи раніше. Вона розташована саме там, звідки росіяни розпочали обстріл.
"Через річку ми бачимо вибух, тобто ми прокинулися від вибуху та цього спалаху. Ну такий був спалах! Я не знаю навіть, як це передати. Ми вскочили. Яка перша думка? Дитина ж там. Чоловік побіг машину заводити, а я своє. Дзвоню сину", - пригадує той день Наталя.
Вона не відразу повірила про початок війни. Проте хлопець запевнив її: бачив, як літаки скинули бомби.
Тому подружжю з вісьмома дітьми довелося терміново виїжджати з міста Берислав у Херсонській області.
Після звільнення міста родина вирішила навідатися до свого помешкання, щоб забрати хоча б дитячі речі та вцілілу побутову техніку. Але окупанти забрали все, навіть дитячу спідню білизну.
Для Наталі завжди великою підтримкою був чоловік. У вересні він помер від серцевого нападу. Жінка припускає, що проблеми зі здоров'ям у нього розвинулися давно на фоні пережитого стресу, але він про це не говорив.
"Коли ми потрапили під окупацію, я бачила, як він нервує. Він боявся, що заберуть машину, він боявся, що поґвалтують, боявся, що продукти винесуть, а ми не зможемо звідти вибратися. Багато причин. У цьому стресі він прожив до останнього, постійний стрес", - розповідає Наталя.
Візит до лікаря показав передінфарктний стан.
Найважче для Наталі було повідомити дітей. Спочатку вона сказала найстаршому синові, але їхню розмову випадково почула донька Таня.
Родина важко переживала втрату батька, проте не опустила рук (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)
Діти важко переживали таку травму, особливо найменші.
"Психолог зі школи сказав, що Владік дуже важко переніс. З ним працювали, він плакав. Усі його малюнки про щасливе життя, там скрізь є тато. Тобто для дитини це був великий стрес … Він не називав їх своїми іменами, замінював ласкавими словами. Цього не вистачає, і це дуже важко", - згадує коханого Наталя.
Але попри все сім'я Родних - це велика команда, яка завжди знайде слова підтримки один для одного.
"Я не знаю, може, правильно, може, не правильно. Але я вважаю, що правильно. Я радію тому, що в мене є, і я цим пишаюся. І я хочу продовжувати життя саме так", - з усмішкою на обличчі говорить Наталя.
Раніше в інтерв'ю РБК-Україна лідер гурту "Антитіла" Тарас Тополя розповів, що було найважчим на фронті, концерт в Ялті та перший великий виступ в Україні під час війни.
Читайте також інтерв'ю РБК-Україна з психіатром Борисом Михайловим про те, чому українці споживають російський контент, яка допомога потрібна і військовим і цивільним та чому зник страх війни.