Допомагає чи шкодить: як насправді "внутрішній критик" впливає на нашу самооцінку

Що треба знати про "внутрішнього критика"

У моменти розпачу людина дуже легко може повірити у подібні жорсткі слова та самозвинувачення, які говорить їй "внутрішній критик".

"У внутрішнього критика насправді достатньо благородна ціль: він дивиться за тим, щоб наша самооцінка була збалансована, але якщо він отримує занадто багато влади, то стає не помічником, а ворогом", - пояснюють психологи.

Внутрішня критика допомагає людині досягати своїх цілей та перевершувати власні очікування, проте, якщо її стає забагато, це демотивує та "паралізує" людину.

"Складно залишитись креативною, впертою особистістю, якщо за плечима стоїть той, хто принижує тебе за будь-яку дію", - додають експерти.

При цьому психологи кажуть, що наш внутрішній голос може говорити словами наших родичів чи знайомих. Наприклад, фразами бабусі, яка порівнювала нас з однокласниками, чи словами батька, який не вмів хвалити.

"Нам може здаватися, що внутрішній критик правий, бо він повторює те, що ми уже чули від важливих для нас людей. Але в цій критиці нема правди", - кажуть психологи.

Внутрішній критик - це не друг

"Критика може набувати різних форм, а сам критик є дуже спритним у підборі образ та негативних оцінок. Але ці образи не витримують перевірки реальністю. Кожен із нас може робити дурні чи злі вчинки, але ми не стаємо через це дурнями чи злодіями", - пояснюють психологи.

Тож, якщо ви наступного разу почуєте голос, який каже "Ти гірший за інших", подумайте, що б ви сказали людині, яка ображає вашого друга? Саме тому внутрішнього критика треба поставити на місце.