На початку минулого століття серед киянок вже поширилась мода на білі вінчальні сукні із вишуканим оздобленням, вуаллю і довгою фатою. Ця тенденція прийшла з Європи й стала популярною поміж представниць вищого класу.
Ділимось весільними фото киян столітньої давнини у матеріалі нижче.
Міська мода початку ХХ століття вимагала від багатих наречених білих суконь з шовкових матерій. Часто таке вбрання шили на замовлення у знаних кравчинь. Зрідка привозили з-за кордону.
Киянки з не надто заможних родин замовляли сукні з кашеміру, серпанку в магазинах на Хрещатику і вул. Фундуклеївській - це сучасна вул. Б. Хмельницького.
Наречені під вінець йшли у фаті, яку надягали разом з вуаллю. Вважалося, чим вона довша - тим довше триватиме щасливий шлюб дівчини. Образ часто доповнювали білими рукавичками. Зачіску нареченої прикрашали квітами.
Незаможні наречені на вінчання вбирались скромніше - у блузку та спідницю. За свідченнями киян, часто таке вбрання розчаровувало батьків нареченого.
Чоловіки надягали штани класичного крою, білу сорочку і приталений фрак. На його комір чіпляли квіти, вони були такі ж як і у зачісці нареченої.
Після вінчання молодята робили фото у столичних студіях. Таке задоволення було не з дешевих, тому не всі могли його собі дозволити.
У ті часи батьки нареченої мали подбати про гідне придане. В основному це були дорогі прикраси, грошові облігації і документи на землю. Втім відомі випадки, коли шлюби укладали без приданого.
Віра Браїловська і Олександр Сошинський 1908 рік (фото надав Музей історії Києва)
Село Будаївка Київського повіту. Лев Браїловський і Надія Козловська у день вінчання (фото надав Музей історії Києва)
Достойне вбрання для нареченої вимагало неабияких капіталовкладень, на яке іноді гроші збирали кілька років.
Ціна в 1900-1910 році вінчального плаття коливалась у межах 40-80 руб. Для порівняння 85 руб. коштувала місячна оренда шестикімнатної мебльованої квартири у престижному районі столиці.
Мешканці Подолу. Кравець із нареченою, поч. ХХ ст. (фото надав Музей історії Києва)
Вбрання нареченої, так само як і весільні фотографії пари зберігались протягом всього життя.
Після Жовтневої революції мода на розкішні весільні сукні дещо занепала. Молодята більше не йшли на вінчання до церкви, тому часто вбирались у скромніші наряди у день укладання шлюбу.
Аріадна Шлейфер у весільній сукні 1912 р (фото надав Музей історії Києва)
Весільне фото невідомої пари поч. ХХ ст. (фото надав Музей історії Києва)
Раніше ми ділились рідкісними весільними фото українців з початку ХХ століття.
Читайте також про таємниці весільного вишитого рушника.