Бородянка пережила кілька російських авіанальотів. Один із них забрав життя близьких Тетяни Букіної, — сина, невістки, зятя та друга родини. Вони та ще кілька десятків людей загинули під завалами. Жінка впевнена, що навіть якщо цей будинок відбудують, вона не зможе жити на тому місці…
Свою історію Тетяна довірила музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.
Тетяна працювала завідувачкою складу. У його підвалі на початку вторгнення знайшло прихисток понад 150 людей. Тим часом російські війська підходили все ближче. Житлові квартали вони розстрілювали з авіації.
"На наш дім скинули бомби. Обвалилася вся п‘ятиповерхівка. Ми вискочили, одразу побігли туди з онуками. Там все горіло. Потім просили хлопців подивитися. Вони кажуть, що думали, що вони живі", - ковтає сльози пані Тетяна.
На початку березня їй разом із онуками вдасться виїхати із Бородянки. Вона повернулася через кілька місяців. Поховала близьких. А ще оформила опікунство над 16-річним онуком.
"Ми зараз живемо у модульному містечку. Я приходжу туди, на Круг, де ми жили, — діти на першому поверсі, я на другому. Дім відбудується, але там дуже важко. Це рана на все життя", - зізнається Тетяна.
Історію Тетяни ви знайдете тут: https://bit.ly/3VX1kHA
Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі музею https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.