Синдром вцілілого - відчуття провини через те, що людині вдалося вижити в тих обставинах, де не змогли вижити інші. В умовах війни ця проблема є дуже поширеною серед українців, проте потрібно вчитися справлятися з нею.
Як це правильно робити, розповіли в Telegram-каналі "Психологічна підтримка".
Це перша афірмація, з якої розпочинається подолання провини вцілілого. Хто винний у страшній трагедії, чітко відомо. І все ж таки повторіть собі це декілька разів.
Ви не винні, що ви в безпеці. Ви не винні, що це сталося з іншими, а не з вами.
Багато людей, які стикаються із синдромом вцілілого, знецінюють власні дії. Це можуть бути такі фрази: "Я зробив не достатньо", "Моя допомога нічого не змінить".
Це - когнітивна пастка. Будь-яка допомога з вашого боку - важлива. Якщо відчуваєте готовність і маєте ресурс зробити більше, робіть. Але разом з тим не знецінюйте власні зусилля.
Часто, переживаючи синдром вцілілого, людина прагне повернутися туди, де небезпечно, або прагне перебувати в епіцентрі подій разом з іншими потерпілими. Поставтеся уважно до такого емоційного пориву й проаналізуйте його.
Чи раціональне таке рішення? Яку саме допомогу потерпілим ви здатні надавати на місці? Чи готові ви емоційно та фізично до поїздки в зону лиха? Часто трапляється так, що людина, яка вирушає допомагати іншим, у підсумку виявляється не готовою та сама потребує допомоги.
Хтось вирушає на порятунок людей, інші займаються розселенням постраждалих, збирають або надсилають донати, поширюють інформацію. Тільки все це в комплексі дає результат.
Раніше ми розповідали, як подолати емоційне вигорання, щоб йти до лікаря.
Читайте також, як залишатися в тонусі навіть після ночі повітряних тривог.