Вода в морі - це не просто звичайна рідина, а цілий хімічний склад, який визначає унікальні властивості океанів і морів. Щоб зрозуміти, чому вона солона, потрібно заглибитися в історію земної води та процеси, які змінюють її склад.
Чому вода в морі солона, а в річці прісна, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на SatNet.
Основним джерелом солі в океанах і морях є мінерали, що вимиваються з поверхні суші. Це відбувається завдяки дощовій воді, яка містить вуглекислий газ і має слабокислу реакцію, що дозволяє їй розчиняти гірські породи. Такий процес називається ерозією.
В результаті з ґрунту вимиваються іони, зокрема натрій (Na+) і хлор (Cl-), які у воді з’єднуються в хлорид натрію (NaCl) - знайому всім сіль. Потоки води з ґрунту, що потрапляють у річки, переносять ці іони в океани й моря. Саме натрій і хлор складають до 85% всіх розчинених у морській воді іонів.
Ще один важливий шлях потрапляння солі в океани - вулканічна активність на морському дні. З підводних вулканів і тріщин земної кори в океанську воду потрапляють різноманітні розчинені мінерали.
Згодом вода, що випаровується з океанів, залишає за собою накопичену сіль. Прісна вода, яка надходить через річки, не додає нової солі, адже вона вже розчинена у воді, і цей процес триває мільйони років.
Попри те, що океани отримують мінерали від річок, їх солоність не зростає безмежно. Це пов'язано з балансом природних процесів. Час від часу деякі солі осідають на дні морів у вигляді мінералів, а циркуляція води та льодовикова активність також впливають на рівень солоності.
Солоність води в морях і океанах вимірюють в проміле (‰), що означає кількість грамів солі на кілограм води. Середній рівень солоності морської води становить приблизно 33-36‰, що еквівалентно 35 грамам солі на літр води. Цей показник може змінюватися залежно від місцезнаходження водойми.
У Північному Льодовитому океані або в районах поблизу річкових гирл солоність часто нижча - 20-30‰, через значний притік прісної води від танення льодовиків і річок. Натомість в ізольованих водоймах, таких як Мертве море, солоність може досягати 300‰.
Це обумовлено специфічними географічними та кліматичними умовами: низьким рівнем опадів, високою випаровуваністю та обмеженим водообміном.
1. Випаровування
Чим більше випаровується вода, тим більше лишається солі в морі. До прикладу, у тропічних та субтропічних поясах випаровування води вище, бо там спекотніше. Яскравим прикладом є Червоне море, де солоність досягає 40‰, що робить море одним з найсолоніших у світі.
2. Прилив прісної води
Океани, в які впадають численні річки, можуть мати нижчу солоність, як, наприклад, Північний Льодовитий океан, що отримує значну кількість прісної води від танучих льодовиків.
3. Ізольованість водойми
Чим менший водообмін зі Світовим океаном, тим вища концентрація солей. Наприклад, у Каспійському морі солоність коливається від 1 до 13‰ залежно від його частини.
Річкова вода містить невелику кількість розчинених солей, які вимиваються з суші, але їх концентрація значно нижча за океанічну.
Вода у річках оновлюється набагато швидше, ніж вода в океанах, оскільки постійно тече, бере участь у водному колообігу - випаровується, випадає як опади й знову потрапляє в річки. Через це солі не встигають накопичуватись у річках до рівня океанічної води, оскільки вони постійно виводяться в моря та океани.
Усі моря Землі мають солону воду, але рівень солоності може суттєво різнитися. Наприклад, є моря, де солоність значно нижча, ніж у більшості інших водойм. Це відбувається через великий приплив прісної води від річок та низький рівень випаровування, що розбавляє солону воду.
Балтійське море є одним із найбільш малосолоних. Його солоність становить лише 7-8‰, що зумовлено великим припливом прісної води з річок та низьким рівнем випаровування через прохолодний клімат. Це робить Балтійське море майже прісним, особливо на півночі.
Чорне море має солоність близько 18‰, що також є відносно низьким показником. Воно отримує велику кількість прісної води від річок, таких як Дунай, Дніпро та Дон. Хоча його солоність вища за Балтійське море, Чорне море все ж належить до водойм із помірною солоністю.
Найсолонішим морем серед природних морських басейнів є Червоне море, де солоність може досягати 41‰. Це пояснюється кількома факторами:
Якщо ж розглядати не тільки моря, а й замкнуті водойми, то найсолоніше місце на планеті - це Мертве море (хоча воно технічно є озером). Його солоність може досягати 260-300‰, що робить його воду майже в десять разів солонішою за воду Червоного моря.
Мертве море розташоване на кордоні між Ізраїлем і Йорданією, і його високий рівень солоності зумовлений високими темпами випаровування, майже повною відсутністю водообміну та низьким припливом прісної води.
Морська вода є непридатною для пиття через надмірну кількість солі, що перевищує здатність організму її виводити. Для нормальної життєдіяльності важливий баланс між кількістю води та солі в клітинах.
Коли концентрація солі в організмі стає надмірною, він починає виводити воду, щоб відновити баланс. Якщо пити морську воду, організм отримає більше солей, ніж води для їх виведення, що порушить цей баланс і посилить зневоднення.
Крім того, надмірна кількість солі в крові може порушити електролітний баланс, що призведе до запаморочення, судом, а в тяжких випадках - до смерті.
Після споживання морської води людина відчуває спрагу і сухість у роті. Згодом почнуть проявлятися симптоми зневоднення: запаморочення, слабкість, прискорене серцебиття.
Тривале вживання солоної води може викликати відмову нирок, сильну інтоксикацію і навіть привести до летального результату.
Раніше ми писали, що писемність на Землі могла виникнути набагато раніше, ніж ми думали.
А також розповідали про те, для чого виникли поцілунки за словами вчених.