Чому не 8 або 10? Усі причини, навіщо у СРСР будували саме дев'ятиповерхівки

Економічні міркування

Будівництво будинків висотою до дев'яти поверхів дозволяло уникнути значних додаткових витрат. Згідно з будівельними нормами СРСР, споруди вище 28 метрів вимагали встановлення двох ліфтів - пасажирського та вантажного, а також спеціальних систем пожежної безпеки.

Це автоматично збільшувало бюджет проєкту майже на третину, що було критичним для масового будівництва. Дев'ятиповерхівки стали оптимальним рішенням, яке поєднувало економію з достатньою кількістю житлових приміщень.

Крім того, у більшості радянських міст діяв жорсткий обмежений бюджет на житлове будівництво, що стимулювало пошук ефективних архітектурних рішень.

Пожежна безпека

Висота дев'ятиповерхових будинків відповідала максимальній довжині механізованих драбин пожежних машин того часу - 28 метрів. Це забезпечувало можливість ефективної евакуації мешканців верхніх поверхів у разі надзвичайних ситуацій.

Для будинків вище цієї висоти доводилося проєктувати незадимлювані сходи та спеціальні системи димовидалення. Такі конструкції вимагали не лише додаткових коштів, але й складнішого технічного обслуговування.

Враховуючи технічний рівень радянських пожежних служб, оптимальна висота забудови не перевищувала 9 поверхів, що знижувало ризик людських втрат під час пожеж.
Дев'ятиповерхівки створюють типовий міський пейзаж на пострадянському просторі (фото: Вікіпедія)

Технічні стандарти та інфраструктура

Будівельні норми СРСР класифікували будинки вище дев'яти поверхів як висотні, що вимагало застосування спеціальних заходів протипожежної безпеки та інших технічних рішень.

У таких будівлях було необхідно облаштовувати додаткові вентиляційні системи та резервні евакуаційні виходи. Крім того, для дев'ятиповерхівок було достатньо одного пасажирського ліфта, що значно знижувало витрати на обслуговування.

Розміщення електрощитових та інших інженерних комунікацій у межах стандартних поверхів також спрощувало експлуатацію будинків. У межах типової забудови це дозволяло швидко створювати житлові райони з мінімальними витратами.

Еволюція житлового будівництва

До початку 1970-х років у СРСР переважали п'ятиповерхові "хрущовки", які не потребували встановлення ліфтів, що знижувало витрати на будівництво. Однак із зростанням населення та урбанізацією виникла потреба у більш містких житлових будинках.

Дев'ятиповерхівки стали компромісом між економічністю та ефективністю використання міського простору, забезпечуючи оптимальний баланс між витратами та кількістю житлових одиниць. Також вони дозволяли створювати більш функціональні та комфортні квартири, ніж у "хрущовках". У багатьох містах ці будівлі досі визначають стиль типового житлового району.