Чи справді у тварин є інстинкти? Пояснення на прикладі котів, черепах і зозуль

Що таке інстинкти

"Говорити про інстинкти насправді неможливо, якщо ви не говорите також про зворотний бік медалі, яка набувається або вивчається [поведінка]", - каже Роберт Ліклітер, психобіолог з Міжнародного університету Флориди.

Іншими словами, інстинкти - це поведінка, на яку впливають неочевидні фактори. Наприклад, вчені довгий час вважали, що імпринтинг - поведінка, при якій свійський птах, включаючи індичат, гусей, курей і качок, ідентифікує свою матір і слідує за нею - є інстинктом: уродженою, генетично сформованою тенденцією.

Але в 1963 році психолог Гілберт Готліб виявив, що дитинчата качок вловлюють "хвилі" своєї матері, тому що вони видають свої власні "вібрації" всередині яйця ще в ембріональному стані, налаштовуючи свою слухову систему до народження.

Експерименти Готліба з каченятами започаткували нове розуміння інстинктів і того, чи існує взагалі запрограмована поведінка.

Класичні дебати "природа проти виховання" ігнорують цей нюанс. Здатність кішки приземлятися на ноги та здатність метелика-монарха мігрувати на тисячі миль - те, що поведінковий нейробіолог Марк Блумберг називає вродженою, або видотиповою поведінкою.

"Коли люди говорять "інстинкт", люди мають на увазі, що це поведінка, яка надійно відтворюється", - сказав Блумберг.

Контраргументи припускають, що є низка моделей поведінки, специфічних для певних видів. Інша причина - організми при народженні не мають достатнього досвіду, щоб вибрати для себе певну поведінку.

Але досвід починається ще до народження, як у випадку з каченятами. Мало того, існує багато моделей поведінки, які вчені раніше вважали інстинктами, поки наука не розкрила їхню внутрішню структуру.

Черепаха, яка щойно вилупилася, пробирається у відкритий океан (фото: Вікіпедія)

Приклади складної поведінки у тварин

Морські черепахи можуть переміщатися океанами завдяки "магнітному компасу", який допомагає їм слідувати міграційними шляхами. Це не запрограмований інстинкт, адже на нього впливає магнітне поле Землі.

Кішка не знала б, як приземлитися на ноги, якби вона виношувалась і народилася в космосі, що показує, що ця поведінка не просто закодована в генах.

Ще один цікавий приклад - зозуля, птах-паразит, який обманом змушує інші види вирощувати своїх пташенят, підкладаючи власні яйця в гніздо іншого птаха. Як птах, вирощений іншим видом, знає, до якого виду він належить і з ким спаровуватися? Якщо птах-господар дізнається, що пташеня-паразит не належить їй, вона нападе на нього. 

Мокра собака інстинктивно струшує воду зі своєї шерсті (фото: Вікіпедія)

Вплив генів на поведінку

Наші гени також не визначають поведінку так, як передбачає "інстинкт".

"Взаємозв'язок між генами та поведінкою дуже непряма", - сказав Блумберг. 

Цей процес відображає двоспрямований вплив між генами і поведінкою, де життєвий досвід може модифікувати активність генів через зміни у нейронах. 

Таким чином, гени не просто контролюють поведінку безпосередньо, але змінюються через життєвий досвід, що відображає двосторонній вплив між ними.

Також вивчаються базові моделі поведінки, додав Блумберг. Саме з цих причин, зазначили Блумберг та Ліклітер, співвідношення природа-виховання пропонує хибну дихотомію.